Тадеуш Ценський

Тадеуш Целестин Ценський
Тадеуш Целестин Ценський
Ім'я при народженні	пол. Tadeusz Celestyn Cieński z Cieni herbu Pomian
Народився	6 квітня 1856; Вікно
Помер	3 листопада 1925 (69 років); Львів
Поховання	Польський військовий меморіал у Львові
Національність	поляк
Діяльність	політик
Alma mater	Францисканський університет
Титул	граф
Посада	маршалок повітової ради у Заліщиках
Партія	Національна ліга[d]
Конфесія	католик
Рід	Ценські
Батько	Людомір Ценський
Мати	Магдалена з Йорданів
Родичі	Володимир Дідушицький (тесть)
У шлюбі з	Марія Дідушицька
Діти	пол. Jadwiga Cieńska; Ян Ценський
Нагороди
	Герб;
	; ; Медіафайли у Вікісховищі ;

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ценський.

Граф Тадеуш Целестин Ценський (пол. Tadeusz Celestyn Cieński z Cieni herbu Pomian; 6 квітня 1856 — 3 листопада 1925) — галицький польський землевласник-латифундист, політик та громадський діяч. Посол до Галицького крайового сейму, сенатор Польської Республіки. Зять графа Володимира Дідушицького.

Біографія

Ранні роки

Батько — Людомір Ценський, мати — його дружина Магдалена з Йорданів.

Народився у родинному маєтку Вікні на Покутті. Закінчив правничий факультет Францисканського університету.

До Першої світової війни

Після 3-річної адвокатської практики покинув її, осівши у власному маєтку Дорогичівка Заліщицького повіту^[1]. У 1894 році одружився з донькою засновника Природничого музею у Львові графа Володимира Дідушицького Марією, яка отримала у посаг багатий маєток у селі Пеняки. Протягом 30 років беззмінно обирався маршалком Заліщицької повітової ради.

У 1901–1913 роках — посол до Галицького крайового сейму від Заліщицького повіту. Був чільним діячем Сторонництва національно-демократичного^[pl]. Восени 1912 року в його палаці у Пеняках відбулася зустріч очільників польського національного руху, на якій, зокрема, були присутні Роман Дмовський та Йоахім Бартошевич.

Антигабсбурґська діяльність

Після початку Першої світової війни у 1914 році став членом та віце-президентом східної секції Вищого національного комітету^[pl]. Перейшов на антигабсбурґські та проросійські позиції.

Після заняття російськими військами східної Галичини разом із графом Александром Скарбеком спричинив 21 вересня 1914 року саморозпуск Східного легіону. У грудні 1914 року заарештований австрійцями і разом з родиною інтернований на понад два роки — спершу до Бозена в Тиролі, а потім до Ґмундена під Віднем. Палац у Пеняках було спалено і зрівняно з землею австрійськими військами.

Участь у польсько-українській війні

Початково Тадеуш Ценський був прихильником «угоди з українцями». Проте — після вбивства українським студентом Мирославом Січинським 12 квітня 1908 року у Львові його приятеля, намісника у Королівстві Галичини та Володимирії графа Анджея Потоцького — став противником будь-яких поступок та перейшов на антиукраїнські позиції^[2].

1 листопада 1918 року очолив Польський національний комітет у Львові. Тогочасна діяльність Тадеуша Ценського є складовою частиною польського патріотичного міфу про т. зв. «оборону Львова» (вважається її організатором).

Сенатор, останні роки

У 1922 році був обраний від Тернопільського воєводства до Сенату, де працював у юридичному комітеті. Був одним із авторів закону про страхування на випадок безробіття^[3]. По смерті у 1925 році залишив заповіт, за яким 400 (за іншими даними — 350) моргів землі передавав для присадибних ділянок польських «осадників»^[2].

Похований на польському військовому меморіалі у Львові — частині Личаківського цвинтаря.