За інтерпретаціями Геродота та, ймовірно, традицією припонтійських іонійців, Таргітаю відповідає Гераклеллінів.
Писемні згадки
У описі скіфського пантеону у Геродота «Геракла скіфів» названо у загальному переліку богів. Діодор, наводячи свій варіант етнічного міфу скіфів, повідомляє, що усі скіфи походять від героя-епоніма Скіфа, який у цьому разі відповідає Таргітаю.[2] Власне, й Геродот обмовляється, що назва сколоти походить від імені царя. Тому можливо припустити, що Таргітай мав друге ім'я — Скула (скіф.*Skul(a),грец.Σκύλης).[3] Серед епіграфічних пам'яток Ольвії відоме графіті першої половини VI ст. до н. е., яке пов'язують з сином Анахірса, у якому згадано антропонім Сколот, а саме:
Наразі переконливої етимології немає, але з іменем Таргітай можна пов'язати паралель з міфології хетів, а саме:
«…коли мова йде про перемогу Бога Грози над Драконом, вжито дієслово tarḫ(u) — укр."перемагати" від якого, мабуть, утворено й саме згадане вище ім'я бога Грози в анатолійських мовах… Характерно, що теж дієслово у ведійській та авестійській виступає у зв'язку з ім'ям Врітри…".[5]
Отже, враховуючи означене припущення, саме́ ім'я Таргітай можливо реконструювати таким чином: грец.Ταργιτάος < скіф.*Tarḫ(u)-tavah- < авест.taurv-tavah — укр."звитяжець/переможець могутній".[6]
Інший варіант: грец.Ταργιτάος < скіф.*Targī-tavah- — укр."володар міці (сили) Тарги".[7]
Паралелі Таргітай — Траетаона
Російський археолог Дмитро Раєвський вбачав у Таргітаєві аналог іранського Траетони. На його думку, обидва герої належать до групи персонажів арійських народів, які є молодшими з трьох синів і проходять ритуальне випробування, щоб отримати царську владу. Образ Таргітая реконструюється таким чином: народжений від шлюбу Папая та Апі, тобто від шлюбу Неба та Землі, Таргітай — перша людина скіфської міфології. Як культурний герой він здійснює низку подвигів, в тому числі перемагає різних чудовиськ, породжених хтонічною стихією і стає батьком трьох (двох) синів. Геродот згадує грецького Геракла як героя скіфської легенди, і називає його серед семи богів скіфського пантеону. Якщо наявність у скіфській міфології образу першої людини, культурного героя знаходить найширші аналогії в інших релігійно-міфологічних системах, то залучення цього персонажа до богів — риса незвичайна. Образ першолюдини, як правило, чітко відмежовується від пантеону, в чому не виняток й еллінський аналог скіфського героя — Геракл, відомий як пращур дорійців. Хоча, згідно з традицією, він і отримав безсмертя після завершення земного життя, він все ж сприймався древніми не як бог, а як герой. Тому, якщо Геродот зараховує скіфського Геракла-Таргітая до богів, суть персонажа не повинна обмежуватися функціями першолюдини та культурного героя[8].
↑(рос.)Тохтасьев С. Р. Проблема скифского языка в современной науке. Ethnic Contacts and Cultural Exchanges North and West of the Black Sea from the Greek Colonization to the Ottoman Conquest. Edited by Victor Cojocaru. Iani, 2005.
↑(рос.) Виноградов Ю. Г., Русяева А. С. Граффити из святилища Аполлона на Западном теменосе Ольвии. Херсонесский сборник. 2001. № 11. C. 136; заг. — 134—142. — http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/172823
↑(рос.)В. В. Иванов, В. Н. Топоров. Исследования в области славянских древностей. Москва. Наука. 1974. ст.ст. 123, 134. Взагалі, у зазначеній роботі автори визначають слова з корнем *tar- як терміни, що належать до кола бога Грози.
↑друга частина імені *tavah- з безсумнівною етимологією: (рос.)Бессонова С. С. Религиозные представления скифов. Киев, Наукова Думка. 1983.
↑ аб(рос.) Тохтасьев С. Р. Из ономастики Северного Причерноморья. XXI. TRAKANA. ВДИ № 1. 2013
↑Раевский, Д. С. (2006). Мир скифской культуры. Языки славянских культур.
