Тарновський Василь Васильович (молодший)

Василь Васильович Тарновський
А. Горонович. Портрет В. В. Тарновського (молодшого). 1860-ті роки
Прізвисько	Гетьман
Народився	20 березня (1 квітня) 1838(1838-04-01) с. Антонівка, Полтавська губернія, Російська імперія
Помер	13 липня 1899(1899-07-13) (62 роки)
Поховання	Звіринецьке кладовище
Громадянство	Російська імперія
Діяльність	громадський активіст
Відомий завдяки	громадський і культурний діяч, аматор української старовини, меценат
Alma mater	Історико-філологічний факультет Київського університету Святого Володимира
Вчителі	Волосков Олексій Якович
Рід	Тарновські
Батько	Тарновський Василь
Медіафайли у Вікісховищі

Васи́ль Васи́льович Тарно́вський (молодший) (20 березня (1 квітня) 1838(18380401), Антонівка — 13 (25) червня 1899 Качанівка) — український громадський і культурний діяч, аматор української старовини, меценат.

Василь Тарновський (молодший) народився 20 березня (1 квітня) 1838(18380401) року у селі Антонівка Пирятинського повіту Полтавської Губернії в родині Василя Тарновського (старшого).

Закінчив Інженерне училище в Петербурзі, потім — історико-філологічний факультет Київського університету святого Володимира. Шість разів його обирали повітовим провідником дворянства.

Став маршалом Ніжинського повіту (1875–1887). Глибоко шанував Тараса Шевченка й допомагав йому, був щедрим меценатом українських культурних починів, зокрема допомагав «Київській Старовині» у 1890-их роках, Київському історичному музею, дбав про упорядкування могили Шевченка в Каневі тощо.

Зібрав велику колекцію козацько-гетьманської музейної й архівної старовини і створив унікальну збірку Шевченкіани. Видав альбом з фотографіями Шевченкових офортів і каталог своїх музейних колекцій, а також альбом гетьманів («Исторические деятели Юго-Западной России». В. Антоновича й В. Беца).

Фундатор Музею Українських старожитностей (нині Чернігівський державний історичний музей), який він записав 1897 Чернігівському Земству.

В його маєтку — Качанівці — збиралися визначні діячі української культури (М. Костомаров, П. Куліш, Марко Вовчок, О. Лазаревський, В. Горленко та інші), а також Ілля Рєпін, М. Ґе та інші, у колі яких Тарновський мав дружнє прізвисько «Гетьман».^[1]

Помер 13 (25) червня 1899 року. Похований в Києві на Звіринецькому кладовищі.

• 
  Тарновський в своєму маєтку Качанівка з шаблею Мазепи в руках. ХІХ століття.
• 
  Могила Василя Тарновського
• 
  Родинне поховання Тарновських

• Будинок В. В. Тарновського
• Тарновські (козацький рід)
• Національний історико-культурний заповідник «Качанівка»
• Українофільство
• Українські меценати

• Тарновський Василь Васильович // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 6: Т—Я. — С. 43-45.
• Тарновський Василь // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1966. — Т. 8, кн. XV : Літери Ст — Уц. — С. 1880. — 1000 екз.

1. ↑ ТАРНОВСЬКИЙ ВАСИЛЬ ВАСИЛЬОВИЧ. resource.history.org.ua. Процитовано 15 грудня 2022.

• Піскова Є. М. Тарновський Василь Васильович (молодший) // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 34. — ISBN 978-966-00-1359-9.
• Універсальна енциклопедія «Черкащина» / Упорядник Віктор Жадько. — К., 2010. — С. 846—847.
• Віктор Жадько. Український некрополь. — К., 2005. — С. 305.
• Каталог украинских древностей коллекции В. В. Тарновского. Київ, 1898.