Театр Беласко

Театр Беласко Belasco Theatre
Belasco Theatre, 2002
40°45′24″ пн. ш. 73°59′02″ зх. д. / 40.75662° пн. ш. 73.9838° зх. д. / 40.75662; -73.9838
Країна	Сполучені Штати
Місто	Манхеттен,Нью-Йорк
Адреса	111 Вест 44-та Стріт
Підпорядкування	Бродвей
Назва на честь (епонім)	David Belascod[1]
Архітектор	Джордж Кейстер
Власник	The Shubert Organization
Місткість	1,060
Тип	Бродвей
Відкрито	16 жовтня, 1907
Оф. відкриття	3 вересня 1910[1] і 16 жовтня 1907
Колишні назви	Stuyvesant Theatre
shubert.nyc/theatres/belasco/
Ідентифікатори і посилання
EUTA theatre ID	5836
Театр Беласко у Вікісховищі

Театр Беласко (англ. Belasco Theatre) — театр на Бродвеї, який відкрився в 1907 році на 111 Вест 44-тій Стріт в центрі Манхеттена, Нью-Йорк. Спочатку відомий як Stuyvesant Theatre. Його спроектував архітектор Джорджем Кейстер для імпресаріо Девіда Беласко. В інтер'єрі використовуються панелі освітлення та стельові панелі від Tiffany, дорого озбдоблені меблі та розкішні фрески американського художника Еверетта Шінна. Також спроектували двоповерховий пентхаус у десяти кімнатах, який Беласко використовував як житлові та офісні приміщення.

Театр відкрився під назвою Stuyvesant Theatre 16 жовтня 1907 року з мюзиклом A Grand Army Man з Антуанеттою Перрі. Театр був оснащений найсучаснішими інструментами, які були доступні, включаючи великі вишки, систему гідравліки. Як і сусідній Lyceum Theater, він був побудований з великою за площею майстернею під сценою. Мейер Р. Бімберг був фактичним власником Stuyvesant/Belasco. Він заробив свій статок продажем кнопок політичної кампанії.^[2] У 1910 році Беласко додав своє ім'я до назви театру. Після його смерті в 1931 році, Кетрін Корнелл і драматург Елмер Райс орендували приміщення. Марлон Брандо мав перший успіх у цьому театрі, у п'єсі Максвелла Андерсона Truckline Cafe, що вперше показувалась 27 лютого 1946 року. Він зіграв невелику, але вирішальну роль Сейджа МакРае. П'єса провалилася, але преса відзначила Брандо як нового геніального актора.^[3]

Shubert Organization купили театр в 1949 році і здавали його в оренду NBC протягом трьох років, перш ніж самі почали ним займатись. У 2014 році Hedwig and Angry Inch відкрили своє перше бродвейське шоу, яке було найдавнішим шоу в Belasco і пов'язане з жартом про вигадане шоу, яке відкрилося в Belasco під назвою Hurt Locker: The Musical.

Цей театр є предметом міської легенди, згідно з якою привид Девіда Беласко приходить у театр щоночі. Деякі актори, які грали там, навіть стверджували, що вони помічали його чи інших привидів під час виступів.^[4] Також повідомлялося, що після п'єси О! Калькутта! (музичний рев'ю з чоловічою і жіночою оголеністю), привид Девіда Беласко перестав з'являтися. У Hedwig і Angry Inch, Хедвіг частково обговорює історію Беласко і згадує привид Беласко, стверджуючи, що якщо привид з'явиться на вашій першій ночі, то ваше шоу благословенне. Потім вона просить членів аудиторії розповісти їй, якщо з'явиться привид.^[5] На останній ночі Ніла Патріка Харріса, що грає Хедвіга, під час того, як відкривали завіси з'явився чоловік, одягнений як привид.

• "The Stuyvesant Theatre. George Keister, Architect." [Архівовано 25 жовтня 2021 у Wayback Machine.] Architects' and Builders' Magazine. Vol. 40 No. 2 (November 1907). pp. 85-9.
• "Warfield's Play a Page of Real Life". The New York Times. October 17, 1907.

• Офіційний сайт
• Belasco Theatre history [Архівовано 15 грудня 2017 у Wayback Machine.]
• Broadway Theatre Guide [Архівовано 15 травня 2009 у Wayback Machine.]
• Belasco's Ghost [Архівовано 15 лютого 2015 у Wayback Machine.] from the Museum of the City of New York's Collections blog [Архівовано 11 квітня 2015 у Wayback Machine.]

На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій.