Тектонічні рухиТектоні́чні ру́хи — механічні рухи земної кори, що викликаються силами, які діють в земній корі і головним чином в мантії Землі. Тектонічні рухи викликають деформації гірських порід. Синоним — постумні рухи. Загальний описОсновною причиною тектонічних рухів вважають конвективні течії в мантії в сполученні з дією сил тяжіння і прагненням літосфери до гравітаційньої рівноваги по відношенню до поверхні астеносфери. Тектонічні рухи пов'язані, як правило, із зміною хімічного складу, фазового стану (мінерального складу) і внутрішньої структури гірських порід, що піддаються деформації. Тектонічні рухи відслідковуються засобами повторного нівелювання земної поверхні глобально за допомогою системи супутникового позиціонування GPS та на місцевому рівні.[1] Успадковані тектонічні рухи повторюють напрям і характер попередніх рухів, але, як правило, з меншою інтенсивністю. Термін застосовується для позначення тектонічних рухів на платформах (особливо молодих), які протікають у тому ж напрямку, що й рухи попереднього геосинклінального етапу. Тектонічні рухи розрізняють за амплітудою (орогенні, епейрогенні), формою прояву (складчасті, розривні і т. д.), часом прояву (давні, новітні, сучасні), напрямом дії (вертикальні, горизонтальні, коливальні), а також за механікою, масштабом дії і т.ін. Є кілька класифікацій тектонічних рухів різних авторів. В таблиці подані класифікації тектонічних рухів за В. Ю. Хаїном та В. В. Білоусовим:
ВивченняСучасні тектонічні рухи вивчаються геодезичними методами —повторним нівелюванням, триангуляцією, трилатерацією, лазерними вимірюваннями, методами космічної геодезії. Вони показують, що тектонічні рухи відбуваються безперервно і повсюдно. Швидкість вертикальних рухів складає від часток до перших десятків мм, горизонтальних на порядок вище — від часток до перших десятків см на рік. Див. такожЛітература
Примітки
|