Panasonic Toyota Racing — колишня команда Формули-1, що належала японському виробнику автомобілів Toyota Motor Corporation і базувалася в Кельні, Німеччина. Toyota оголосила про свої плани приєднатися до Формули-1 у 1999 році, і після тривалих випробувань їх початкової машини, яка отримала назву TF101, команда дебютувала в 2002 році.[1] Нова команда була створена на основі організації Toyota Motorsport GmbH, яка раніше брала участь у Чемпіонаті світу з ралі та 24 годинах Ле-Мана. Незважаючи на очко в своїй першій в історії гонці,[2] Toyota ніколи не вигравала Гран-прі, їхнім найкращим результатом стало друге місце, якого вони досягали п'ять разів.[3][4]
Toyota піддавалася критиці за відсутність успіхів, оскільки команді так і не вдалося виграти Гран-прі з одним із найбільших спортивних бюджетів, а також будучи найбільшим у світі виробником автомобілів.[5][6] Toyota була добре фінансованою командою, хоч вона ніколи стабільно не демонструвала сильних результатів.[7]
4 листопада 2009 року Toyota оголосила про свій негайний вихід з Формули-1, після участі в восьми сезонах поспіль.[8]
В 1957 році Toyota стала першим японським автовиробником, що з'явився на міжнародних перегонах, коли Toyopet Crown взяла участь у ралійних змаганнях Round Australia Trial.[9] Коріння команди Формули-1 можна простежити до більш пізнього періоду в 1972 році, коли команда Andersson Motorsport під керівництвом шведа Уве Андерссона використовувала Toyota Celica 1600GT на ралі RAC у Великій Британії. Пізніше команда була перейменована в Toyota Team Europe, а потім, після купівлі Toyota в 1993 році, в Toyota Motorsport GmbH.[10] Ралійна команда виграла чотири титули чемпіонату світу з ралі серед пілотів, особливо з Карлосом Сайнсом, а також три титули серед конструкторів.[11] Наприкінці 1995 року FIA відсторонила команду від змагань на 12 місяців за використання заборонених запчастин, через що команда не змогла взяти участь у гонках наступного сезону (офіційні регіональні команди Toyota взяли участь на Celica GT-Four наступного сезону, але відсторонення означало, що вони не мали права на отримання очок конструктора). Toyota продовжувала вигравати ралі після свого повернення в 1997 році, але не змогла досягти такого ж рівня домінування.[10]
У 1997 році команда перейшла до участі в трекових перегонах з проєктом спортивного прототипу Toyota GT-One, двічі не зумівши виграти 24 години Ле-Мана.[12][13] 21 січня 1999 Toyota оголосила про свій перехід в у Формулу-1.[14] Компанія завершила свої програми в ралі та Ле-Мані, щоб зосередитися на Формулі-1.[10][15] 30 червня 2000 року Toyota стала 12-ю командою на сезон Формули-1 2002 року. В компанії спочатку збиралися приєднатися до Формули-1 у 2001 році, але згодом відклали свій дебют на 12 місяців, втративши при цьому депозит у розмірі 11 мільйонів доларів.[16] В Toyota вирішили створити власну заводську команду з нуля, замість співпраці зі спеціалізованою гоночною командою та виробником шасі.[17] Команда також була створена далеко від традиційного виробничого центру Формули-1 у «Motorsport Valley» у Великій Британії. Протягом 2001 року Toyota проводила тести свого прототипа TF101 (AM01) разом з пілотами на 11 трасах Формули-1.[18] Ідея полягала в тому, щоб отримати телеметричні дані для перегонів, які дозволили їм внести аеродинамічні зміни в TF102, а гонщики могли б звикнути до нових болідів. В ролі пілотів виступили фін Міка Сало, який знав японську мову, і шотландець Аллан Макніш, який виступав за кермом GT-One під час 24 годин Ле-Мана в 1999 році.[19]
Toyota дебютувала у Формулі-1 у 2002 році з Алланом Макнішем і Мікою Сало за кермом Toyota TF102, що був розроблений під керівництвом Ґустава Бруннера. Хоч команда мала один із найбільших бюджетів у Формулі-1,[20] Toyota змогла заробити всього два очки за весь сезон.[21] Перше очко набрали в першій гонці на Гран-прі Австралії, коли половина пелотона зійшла через аварію в першому повороті, спричинену зіткненням Ральфа Шумахера з Рубенсом Баррікелло.[2] Команда могла набрати ще одне очко в наступній гонці на Гран-прі Малайзії, але Сало зазнав проблем з електронікою, а Макніш зіткнувся з проблемами під час останнього піт-стопу. Через це шотландець втратив позиції та фінішував сьомим, одразу позаду Феліпе Масси з Sauber.[22][23]Гран-прі Бразилії, третя гонка сезону, принесла Toyota друге й останнє очко, яке знову заробив Сало.[24] Макніш потрапив у серйозну аварію під час кваліфікації в фінальному раунді сезону на Гран-прі Японії та відмовився від участі в гонці за порадою лікаря.[25][26] Ні Макнішу, ні Сало не запропонували місце на сезон 2003 року.[27]
2003
У сезоні 2003 року Toyota підписала контракт з бразильцем Крістіану да Маттою, який виграв американську серію CART у 2002 році на автомобілі з двигуном Toyota, і колишнім пілотом BARОлів'є Панісом, щоб замінити колишніх гонщиків команди Сало та Макніша.[27][28] Протягом сезону команді вдалося здобути декілька фінішів у заліковій зоні, але найкращим результатом стало лише п'яте місце Паніса на Гран-прі Німеччини.[29]
Серед найяскравіших досягнень сезону — лідирування обома болідами під час Гран-прі Великої Британії, завдяки проведенню піт-стопів під час автомобіля безпеки,[30] та третє місце Паніса в кваліфікації на Гран-прі США.[31] Наприкінці сезону команда набрала шістнадцять очок, що стало значно кращим результатом у порівнянні з попереднім сезоном, але вони принесли команді лише восьме місце в Кубку конструкторів, випередивши команду Jordan та Minardi.[32]
Toyota зберегла свій склад пілотів на 2004 рік, але сезон виявився складним для команди. Обидві Toyota, разом з болідами Williams, були дискваліфіковані з Гран-прі Канади за використання деталей, що не відповідали технічному регламенту.[33]Крістіану да Матта, через невдалі результати, залишив команду після Гран-прі Німеччини, і його замінив інший бразилець Рікарду Зонта, який до цього виступав у ролі третього пілота команди.[34] Зонта взяв участь в наступних чотирьох раундах, перш ніж його замінив італієць Ярно Труллі, який покинув заводську команду Renault.[35][36] Тим часом Паніс оголосив про завершення гоночної кар'єри, а згодом також відмовився від участі в фінальному Гран-прі Бразилії, щоб дозволити Зонті, який поступився своїм місцем Труллі, взяти участь у його домашній гонці.[35][37][38] Ні Труллі, ні Зонта не набрали очок для команди в обох гонках наприкінці сезону,[39][40] хоча Труллі зумів кваліфікуватися в першій десятці в обох Гран-прі.[41][42] На початку року Toyota залучила колишнього дизайнера Jordan та RenaultМайка Гаскойна для нагляду над розробкою боліда, що згодом отримав значні оновлення протягом сезону.[43][44] Команда набрала трохи більше половини очок, набраних у 2003 році, але повторила свій найкращий результат в гонці завдяки п'ятому місцю Паніса на Гран-прі США,[45] та зберегла своє восьме місце в Кубку конструкторів.[46]
Промислове шпигунство
У 2004 році Toyota також була звинувачена в промисловому шпигунстві у справі про викрадення даних у Ferrari. Цього сезону багато шанувальників Формули-1 коментували схожість Toyota TF104 з Ferrari F2003-GA. Окружний прокурор Кельна, де базувалася команда Формули-1 Toyota, очолив розслідування, заявивши, що «Це величезна кількість матеріалу. Нам знадобиться понад 10 тисяч сторінок, щоб надрукувати все», коментуючи велику кількість документів, що створюються під час розробки будь-якого сучасного боліда Формули-1. Toyota відмовилася надіслати дані назад до Італії, оскільки вони не хотіли, щоб Ferrari скористалася напрацюваннями Toyota, які були перемішані разом з даними Ferrari.[47][48][49][50]
В сезоні 2005 рокуЯрно Труллі залишився з командою, а місце Рікарду Зонти зайняв переможець Гран-прі Ральф Шумахер з Williams.[51] Під час презентації своєї машини 2005 року TF105 Шумахер сказав, що у нього більше шансів виграти титул з Toyota, ніж з Williams.[52][53] Цього року Toyota також вперше стала постачальником двигунів для іншої команди, якою в цьому році стала Jordan.[54] Toyota добре розпочала сезон: Ярно Труллі кваліфікувався другим на першому етапі в Австралії та фінішував другим у наступних двох гонках у Малайзії та Бахрейні.[55][56][57] Після цього результати трохи погіршилися: Труллі здобув свій єдиний подіум, посівши третє місце в Іспанії,[58] тоді як Ральф Шумахер фінішував третім в Угорщині та Китаї,[59][60] а також здобув поул на Гран-прі Японії.[61] А проте сезон 2005 року став для Toyota найуспішнішим у Формулі-1, оскільки вони здобули очки в усіх гонках, крім першої та суперечливого Гран-прі США, де Труллі здобув поул, але, як і всі пілоти, що використовували шини Michelin, відмовився від старту перед початком гонки.[62] Команда зайняла четверте місце в Кубку конструкторів, набравши 88 очок.[63]
У 2006 році Toyota зберегла той самий склад пілотів, але перейшла на шини Bridgestone.[64] Команда стала першою, хто представив свій новий болід, і цей крок мав на меті дати їм перевагу над суперниками,[65] але результати під час передсезонних тестів виявились посередніми. Третє місце Ральфа Шумахера в Австралії стало єдиним подіумом для Toyota у 2006 році. Після цього їхніми найкращими результатами в гонках стали четверті місця у Франції з Шумахером,[66] а також в США, де Труллі стартував із піт-лейну та пробився на четверте місце, випередивши чемпіона Фернандо Алонсо з Renault.[67] Труллі наблизився до ще одного подіуму в Монако, але зійшов через проблеми з гідравлікою на пізніх етапах гонки.[68] На домашньому для команди Гран-прі Японії Труллі та Шумахер фінішували шостим та сьомим відповідно, що стало єдиним подвійним фінішем в очках за сезон.[69] На фінальному Гран-прі Бразилії обидва автомобілі Toyota зійшли на перших колах через проблеми з підвіскою.[70] Всупереч цим невдачам команда показала свій другий за результативністю сезон на той момент, набравши 35 очок і фінішувавши на шостому місці, на одне очко відставши від BMW Sauber.[71]
Toyota здивувала спільноту Формули-1, звільнивши Майка Гаскойна зі свого технічного відділу після гонки в Мельбурні, особливо через те, що англієць посприяв підвищенню їхньої конкурентоспроможності протягом 2005 року. Однак погані показники TF106 у перших двох гонках сезону, особливо в Бахрейні, де команда фінішувала на подіумі 12 місяців тому, викликали розбіжності щодо технічного напрямку команди.[72] Гаскойну не сподобався корпоративний спосіб роботи керівництва команди, тоді як керівництво команди розчарували результати TF106, який спроєктував Гаскойн, і його в підсумку звільнили. Toyota знадобився деякий час, щоб замінити технічного директора, врешті-решт підвищивши на цю роль Паскаля Васселона, заявивши, що технічний відділ, яким керує одна людина, стає старомодним.[73]
Труллі та Шумахер продовжили виступати за Toyota в 2007 році. Toyota TF107 був офіційно представлений 12 січня 2007 року в Кельні, Німеччина.[74] Toyota розпочала свою зимову програму тестів у Валенсії 29 січня 2007 року. Постачання клієнтських двигунів Toyota перевели з команди Midland до британських багаторазових чемпіонів Williams, які, за їхніми власними стандартами, показали недостатні результати з двигунами Cosworth протягом 2006 року.[75]
Ральф Шумахер набрав перше очко для Toyota у сезоні, посівши восьме місце в першому Гран-прі року в Мельбурні.[76]Ярно Труллі набрав по два очки в кожній із наступних двох гонок, фінішувавши сьомим як у Малайзії, так і в Бахрейні.[77][78] Для Шумахера обидві гонки видались не легкими і він не зумів набрати жодних очок.[77][78] Під час чотиритижневої перерви, яка послідувала за третім раундом, Toyota провела тести на трасі Каталунья, після яких команда заявила про покращення боліда завдяки оновленням.[79] Президент команди Джон Говетт розповів, що Toyota намагатиметься наздогнати BMW Sauber, яка посідала третє місце в заліку конструкторів на той момент.[80] Однак у наступних двох гонках команда не змогла набрати жодних очок.[81][82]
На Гран-прі Канади команда змогла повернутися в залікову зону. Ральф Шумахер набрав одне очко, фінішувавши восьмим,[83] а на наступній події в Індіанаполісі Труллі фінішував на шостому місці.[84] Для Шумахера Гран-прі США завершилося в першому повороті після зіткнення з Девідом Култгардом і Рубенсом Баррікелло.[84] Через серію інцидентів команда не змогла набрати жодного очка до Гран-прі Угорщини.[85][86][87] В Будапешті Шумахер набрав три очки після того, як кваліфікувався на п'ятому місці та фінішував шостим.[88] 1 жовтня Шумахер оголосив, що він покине Toyota наприкінці сезону 2007 року «для пошуку нових викликів», оскільки йому не запропонували новий контракт.[89]
Toyota завершила рік восьмим місцем Ярно Труллі на Інтерлагусі.[90] Загалом вони набрали 13 очок, що стало найгіршим результатом команди з 2004 року.[91] В команді визнали, що вони не виконали своїх передсезонних обіцянок, і пообіцяли створити зовсім іншу машину на 2008 рік.[92]
Toyota залишила Ярно Труллі на сезон 2008 року та замінила Ральфа Шумахера на чинного на той момент чемпіона GP2Тімо Глока.[93] Нова машина команди, Toyota TF108, була представлена 10 січня 2008 року.[94] Перші очки команда здобула в Сепанзі, де Ярно Труллі кваліфікувався п'ятим (хоча його згодом підвищили до третього після того, як пілоти команди McLaren отримали штрафи) і закінчив гонку на четвертому місці.[95][96] Труллі здобув очки також у наступних двох раундах. Він посів шосте місце в Бахрейні, а потім восьме в Іспанії після неприємностей наприкінці гонки.[97][98] Після сходів у перших двох раундах та декількох фінішів за межами очок, Тімо Глок зумів вибороти четверте місце та п'ять очок для Toyota у Монреалі, на додаток до трьох очок Труллі, які підняли Toyota до п'ятого місця в заліку конструкторів.[99][100] Обидва пілоти також змогли провисти по декілька кіл лідерства в гонці.[101] Більше очок послідувало у Франції, де Труллі вдалося втримати Гейккі Ковалайнена на пізніх етапах гонки, щоб здобути третє місце.[102] Це стало першим подіумом Toyota за останні два роки. Труллі присвятив цей подіум колишньому керівникові команди Уве Андерссону, який загинув в автомобільній аварії за тиждень до гонки.[103] Труллі набрав очки на Гран-прі Великої Британії,[104] але попри високі позиції протягом більшої частини гонки в Німеччині жоден пілот не зміг набрати очок. У Глока зламалася задня підвіска, що спричинило вражаючу аварію, а Труллі зробив помилку та поступився восьмим місцем Себастьяну Феттелю на завершальних колах гонки.[105][106] Команда здобула значно кращий результат в Угорщині, де Глок провів хорошу кваліфікацію, яка зрештою призвела до другого місця в гонці, що стало для нього першим подіумом у Формулі-1 та другим подіумом для Toyota у сезоні.[107] На наступній гонці у Валенсії Ярно Труллі зміг зайняти п'яте місце, а його товариш по команді Глок пробився до сьомого.[108] Цей результат допоміг Toyota випередити Renault на десять очок в заліку конструкторів.[109]
На наступній гонці в Бельгії Труллі зазнав труднощів і зміг фінішувати лише шістнадцятим, оскільки його коробка передач була пошкоджена під час зіткнення з Toro RossoСебастьєна Бурде на першому колі. Тімо Глок не претендував на потрапляння в очки так само, як і Труллі, поки за кілька кіл до кінця гонки не пішов дощ. Глок перейшов на дощові шини і зміг піднятися на восьме місце.[110] Однак після гонки Глок був оштрафований на 25 секунд за те, що він випередив Марка Веббера під жовтими прапорами на останньому колі гонки. Штраф відкинув Глока на дев'яте місце.[111]
Наступна гонка відбулась в Італії, де команда показала обнадійливий результат в кваліфікації – Труллі показав сьомий найкращий час, а Глок дев'ятий.[112] Однак вони змогли фінішувати лише одинадцятим та тринадцятим відповідно.[113] У Сінгапурі Toyota знову добре провела кваліфікацію, Глок кваліфікувався восьмим, а Труллі одинадцятим.[114] В гонці Труллі зійшов на п'ятдесятому колі через проблеми з гідравлікою, а Глок зумів пробитися на четверте місце.[115] На Гран-прі Японії Глок зійшов на сьомому колі через механічну несправність, потрапивши на уламки після аварії Девіда Култгарда. В той же час Ярно Труллі зумів провести гарну гонку, фінішувавши п'ятим.[116] На Гран-прі Китаю Труллі знову потрапив в інцидент із Себастьєном Бурде на першому колі, але цього разу був змушений зійти з гонки. Тим часом Глок продовжив показувати свою сильну форму наприкінці сезону, набравши два очки за сьоме місце.[117]
Тим часом у драматичному Гран-прі Бразилії Toyota стала єдиною командою, що залишилась на сухих шинах під час дощу на завершальній стадії гонки, і це стало важливим фактором у вирішенні долі титулу чемпіона світу. Труллі кваліфікувався другим, але на фініші він і Глок змогли фінішувати лише восьмим та шостим відповідно.[118] На останньому колі Глок поступився важливим п’ятим місцем Льюїсу Гамільтону, чого було достатньо для гонщика McLaren, щоб випередити на одне очко в боротьбі за титул Феліпе Массу, місцевого пілота і переможця гонки. Після цього Глок спростував чутки про те, що він навмисно пропустив Гамільтона, посилаючись на те, що йому було важко утримувати болід на мокрій трасі і він абсолютно нічого не міг зробити.[119]
Toyota завершила 2008 рік із 56 очками, що стало значним прогресом у порівнянні з провальним результатом 2007 року. В заліку конструкторів команда посіла п'яте місце, піднявшись на одне місце в порівнянні з минулим сезоном.[91][120]
Toyota зберегла Глока і Труллі на 2009 рік і представила новий автомобіль TF109 15 січня 2009 року.[121] Команда розпочала сезон надзвичайно добре, здобувши очки у перших чотирьох гонках, включно з трьома подіумами та поул-позицією в Бахрейні.[122][123][124][125] Така рання форма була частково пов’язана з лазівкою в новому технічному регламенті, оскільки Toyota була однією з трьох команд, які розпочали сезон із «подвійним дифузором».[126] Однак результати погіршились під час європейського етапу сезону, перш ніж команда повернулася в боротьбу в фінальній частині чемпіонату. У наступних дев'яти гонках пілоти Toyota не здобули жодного подіуму та фінішували в очках лише п'ять разів, а в заліку конструкторів їх випередили Ferrari та McLaren.[127][128] Покращення боліда допомогло Toyota завоювати ще два подіуми в Сінгапурі та Японії і забезпечити команді п’яте місце в Кубку конструкторів.[129] Під час кваліфікації до Гран-прі Японії Глок травмувався в аварії, і в останніх двох гонках сезону його замінив тестовий і резервний пілот команди Камуї Кобаясі.[130][131]
Через перші фінансові втрати материнської компанії в 2009 році Toyota вирішила вийти з Формули-1 з негайним набранням чинності 4 листопада 2009 року.[132][133] Автомобіль Toyota 2010 року був майже повністю розроблений та підготовлено два прототипи шасі TF110.[134] Toyota досягла домовленості про те, що команда Stefan Grand Prix, яка намагалася взяти участь у сезоні 2010 року, візьме шасі та двигуни Toyota.[135] Stefan Grand Prix також орендувала приватне офісне приміщення в Toyota Motorsport GmbH, але команда не отримала дозвіл на участь та втратила підтримку Toyota.[136][137] Команда HRT, що переживала труднощі, намагалася придбати шасі, щоб замінити невдале шасі Dallara, але угода так і не була завершена.[138] Постачальник шин Pirelli висловив зацікавленість у використанні Toyota TF110 для випробування своїх шин Формули-1 перед їх поверненням у спорт у 2011 році, але натомість вирішив використовувати перевірену в перегонах TF109.[139] Перше шасі TF110-01 було пофарбоване в червоний колір для Stefan GP і протестовано Кадзукі Накадзімою на автостоянці штаб-квартири Toyota Motorsports.[140] Це ж шасі також використовував бос Toyota F1 Джон Гоулетт, але, як повідомляється, він врізався у стіну заводу під час заїзду, організованого на честь його відходу з компанії.[140] Друге шасі TF110-02 залишилося у нефарбованому карбоновому вигляді й наразі виставлено в Automuseum PROTOTYP у Гамбурзі, Німеччина.[140] До цього дня багато хто міркує про те, як Toyota виступила б у 2010 році. Багато хто в галузі вважає, що TF110 з вдосконаленою аеродинамікою міг стати важливим кроком вперед для Toyota.[134][141][142]
Місце Toyota у 2010 році зайняла команда Sauber, яка виступала під ім'ям BMW Sauber, попри вихід BMW з Формули-1 та повернення команди до двигунів Ferrari.[143][144]
Результати виступів у Формулі-1
Як конструктор
Легенда до таблиці
Приклад
Опис
1
Переможець
2
Друге місце
3
Третє місце
5
Фінішував у очковій зоні
12
Фінішував поза очковою зоною
НКЛ
Фінішував, але не класифікований
Схід
Не фінішував і не класифікований
НКВ
Не кваліфікований
НПКВ
Не передкваліфікований
ДСК
Дискваліфікований
ТТР
Брав участь тільки в тренуваннях
тест
Тестер по п'ятницях (з 2003 року)
НС
Брав участь у Гран-прі як бойовий пілот, але не стартував у гонці
↑F1 Teams — Toyota. web.archive.org. 29 вересня 2007. Архів оригіналу за 29 вересня 2007. Процитовано 18 лютого 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
↑Hughes, Mark (2003). The Unofficial Complete Encyclopedia Of Formula One(англ.). Hermes House. с. 131. ISBN978-1843098645.
↑Introduction of the First Toyota F1 Car. web.archive.org. 22 листопада 2006. Архів оригіналу за 22 листопада 2006. Процитовано 2 квітня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
↑Ralf ready to move on. us.motorsport.com(англ.). 9 листопада 2004. Процитовано 5 квітня 2024.
↑Jordan agree Toyota engine deal. formula1.com. 15 листопада 2003. Архів оригіналу за 23 грудня 2011. Процитовано 5 квітня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
↑Toyota promises 'very different' TF108 - ITV Sport. itv-f1.com(англ.). 7 листопада 2007. Архів оригіналу за 7 листопада 2007. Процитовано 27 червня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
↑GLOCK JOINS TOYOTA. www.eurosport.com(англ.). 19 листопада 2007. Процитовано 27 червня 2024.
↑TOYOTA UNVEIL TF108. www.eurosport.com(англ.). 10 січня 2008. Процитовано 27 червня 2024.
.svg){kind=small}
_qualifying_at_USGP_2005.jpg)
.PNG)
.jpg)
