За офіційним переписом населення Польщі 10 вересня 1921 року населення повіту становило 92 809 осіб (44 558 чоловіків та 48 251 жінка), налічувалося 14 243 будинків[2]. Розподіл за релігією: 57 869 римо-католиків (62,35 %), 22 389 православних (24,12 %), 12 154 юдеїв (13,10 %), 386 греко-католиків (0,42 %), 11 євангельських християн (0,01 %)[2]. Офіційний розподіл за національністю: 77 626 поляків (83,64 %), 8063 українців (8,69 %), 7062 євреї (7,61 %), 58 осіб інших національностей (0,06 %)[2].
1 січня 1923 р. до повіту приєднана ґміна (волость) Майдан Сопітський (за винятком сіл Довгий Кут, Гамерня, Ізбиці, Сідлиська і Станіславів), яка була вилучена з Білґорайського повіту.[3]
1 квітня 1929 р. село Лущач передане з ґміни Терноватка до ґміни Майдан Сопітський[4], а також розширені межі міста Томашів за рахунок приєднання села Пасічне з млином Пасічне і млинським селищем Малки з ґміни (волость) Пасіки та села Шнури з ґміни Майдан-Горішній[5].
1 квітня 1936 р. до міста Томашів передані фільварок Рогізьно з громади Рогізьноґміни Пасіки і фільварок Лащувка № 2 з громади села Лащувка сільської ґміни Майдан Горішній[7].
Відповідно до договору про радянсько-польський кордон 1945 року, Томашівський повіт, як і вся Холмщина, відійшов до Польщі[8]. 9 вересня 1944 року в Любліні за вказівкою верховної радянської влади було укладено угоду між Польським комітет національного визволення та урядом УРСР, що передбачала польсько-український обмін населенням[9]. З 15 жовтня 1944 по серпень 1946 року в Україну з Томашівського повіту було депортовано 40 742 особи (з 40 907 взятих на облік до виселення)[10].
Втім, як пізніше з'ясувалося деяким українцям вдалося уникнути переселення, тому в 1947 році польська комуністична влада почала готувати вже нову депортацію, відому як операція «Вісла»[11]. За польськими підрахунками станом на 1 серпня 1947 року в повіті налічувалося 8876 українців (2352 родини), які підлягали виселенню в північно-західні воєводства[11]. З 16 червня до 15 липня 1947 року під час операції «Вісла» польська армія виселила з Томашівського повіту на приєднані до Польщі північно-західні терени 6504 українців[12]. Ще 39 невиселених українців підлягали виселенню[12].
↑Надбужанщина: Сокальщина, Белзчина, Радехівщина, Камінеччина, Холмщина і Підляшшя / Ред. кол.: М. Мартинюк (гол. ред.), Н. Олійник (літ. ред.), А. Демусь, О. Заставний, І. Калиневич, І. Кравчук, Н. Кравчук, В. Макар, В. Оренчук, Є. Стефанишин. Наукове товариство ім. Шевченка. — Нью-Йорк; Париж; Сидней; Торонто : Об’єднання надбужанців, 1986. — Т. 1. — С. 753-754. — (Український Архів. – Т. XLI)
↑ абKolasa A. Ukraincy w powiecie Biala Podlaska w latach 1918-1948. — Toruń : Wydawnictwo Adam Marszałek, 2007. — С. 174.(пол.)
↑ абMisilo E. Akcja Wisla. Dokumenty. — Warszawa : Archiwum Ukraińskie, 1993. — С. 422-426.(пол.)
