Топальська сотня

Топальська сотня — адміністративно-територіальна і військова одиниця Ніжинського та Стародубського полку Гетьманщини. Створена 1649. Центр — м. Топаль.

Топальська сотня існувала з 1648 по 1781 рік. Заснована на території Речі Посполитої після Визвольної війни Богдана Хмельницького. З часу заснування до 1663 — у складі Ніжинського полку, з 1663 до часу анексії Гетьманщини з боку Росії (1781) — у складі Стародубського полку.

Із топальських козаків — відомий письменник-полеміст Семен Дівович.

У 18 столітті на території сотні засновано цілу групу слобід московських людей — старообрядців. У ХХ столітті це дало привід уряду РСФСР здійснити анексію території Топальської сотні та всього Стародубського полку на користь сучасної Російської Федерації. Щоправда, значна частина сотенної території таки залишилася у складі України, в Семенівському районі Чернігівської області.

Топальська сотня — одна з найбільших у Стародубському полку. Займала береги річки Снов та її приток: Ірпи, Ревни, Трубежу та Ваги.

• Роман Васильевич Ромаскевич, 1654—1657.
• Михайло Рубець, 1669; 1672—1673.
• Терех Семенович, 1672.
• Федір Кольчевський, 1687—1690.
• Григорій Кожуховський (Ференсбах), 1699.
• Федір Модзолевський, 1700—1704.
• Станіслав Палубинський, бл. 1706.
• Федір Коровка-Вольський, 1706—1708.
• Федір Скоробогатий, 1708—1713.
• Клим Янжул, 1713—1718.
• Пилип Данченко, 1726—1735.
• Михайло Янжул (син Клима Янжула), 1735—1751.
• Григорій Рубець, 1758—1769.
• Василь Рубець, 1772—1782.^[1]

О. Лазаревський. Описание старой Малороссии. Том I. Полк Стародубский. — Киев, 1888.

1. ↑ Кривошея В.В. "Козацька еліта гетьманщини", с. 115, Малороссийский гербовник, род Ромаскевичи, с. 152-153.