Трапезников Сергій Павлович

Трапезников Сергій Павлович
Народився	19 лютого (3 березня) 1912  Астрахань, Російська імперія[1]
Помер	12 березня 1984(1984-03-12)  (72 роки) Москва, СРСР
Поховання	Новодівичий цвинтар
Громадянство	СРСР
Національність	росіянин
Діяльність	політик
Галузь	історія
Alma mater	Московський педагогічний державний університет
Науковий ступінь	доктор історичних наук
Знання мов	російська
Заклад	Вища партійна школа при ЦК КПРС[d]
Членство	Академія наук СРСР  і ЦК КПРС
Посада	депутат Верховної ради СРСР[d]
Партія	КПРС
Нагороди

Сергій Павлович Трапезников (19 лютого 1912(19120219), місто Астрахань, тепер Російська Федерація — 12 березня 1984, місто Москва) — радянський партійний діяч, завідувач відділу науки і навчальних закладів ЦК КПРС. Член ЦК КПРС у 1966—1984 роках. Депутат Верховної Ради СРСР 7—10-го скликань. Доктор історичних наук (1957), професор (1960), член-кореспондент Академії наук СРСР по Відділенню історії (історія СРСР) (23.12.1976).

До 1925 року виховувався в дитячому будинку. З 1924 року наймитував у заможних селян, працював на лісопильному заводі.

У 1929—1934 роках — на комсомольській роботі в Середньоволзькому краї, брав участь в проведенні колективізації. На початку 1930-х років отримав інвалідність.

Член ВКП(б) з 1931 року.

У 1935—1939 роках — завідувач партійного кабінету, завідувач культпропвідділу, 2-й секретар Вадинського районного комітету ВКП(б) Пензенської області. У 1939—1941 роках — 1-й секретар Наровчатського районного комітету ВКП(б) Пензенської області. У 1941—1942 роках — 1-й секретар Сердобського районного комітету ВКП(б) Пензенської області.

У 1942—1944 роках — завідувач сільськогосподарського відділу Пермського обласного комітету ВКП(б).

У 1944—1946 роках — слухач Вищої партійної школу при ЦК ВКП(б). У 1946 році закінчив екстерном історичний факультет Московського державного педагогічного інституту імені Леніна. У 1946—1948 роках — аспірант Академії суспільних наук при ЦК ВКП(б).

У 1948—1956 роках — директор Республіканської партійної школи при ЦК КП Молдавії, одночасно головний редактор журналу «Комуніст Молдавії».

У 1956 році захистив докторську дисертацію на тему «Колективізація селянських господарств і організаційно-господарське зміцнення колгоспів (1927—1934 рр.). На матеріалах найважливіших зернових районів РРФСР Північно-Кавказького, Нижньо-Волзького і Середньо-Волзького країв».

У 1956—1959 роках — помічник секретаря ЦК КПРС Леоніда Брежнєва.

У 1960—1965 роках — проректор Вищої партійної школи при ЦК КПРС з наукової роботи.

У травні 1965 — серпні 1983 року — завідувач відділу науки і навчальних закладів ЦК КПРС.

З серпня 1983 року — персональний пенсіонер союзного значення в Москві.

Помер 12 березня 1984 року. Похований в Москві на Новодівочому цвинтарі.

• «Ленін і Сталін про соціалістичне перетворення сільського господарства» (1949)
• «Сімнадцята Конференція ВКП(б)» (1950)
• «Боротьба партії більшовиків за колективізацію сільського господарства в роки першої сталінської п'ятирічки» (1951)
• «Історія Молдавської РСР. Т. 2» (1955)
• «Колгоспний лад — велике завоювання партії і народу» (1958)
• «Історичний досвід КПРС в соціалістичному перетворенні сільського господарства» (1959)
• «Комуністична партія в період наступу соціалізму по всьому фронту. Перемога колгоспного ладу в селі (1929—1932)» (1960, 1961)
• «Ленінізм і аграрно-селянське питання» (1967, 1974, 1983)
• «На крутих поворотах історії: з уроків боротьби з ревізіонізмом всередині марксистсько-ленінського руху» (1971, 1972)
• «Суспільні науки — могутній ідейний потенціал комунізму» (1974)
• «Інтелектуальний потенціал комунізму» (1976)

• два ордени Леніна
• орден Жовтневої Революції
• два ордени Трудового Червоного Прапора
• медалі

• Трапезников Сергей Павлович [Архівовано 23 вересня 2020 у Wayback Machine.] (рос.)