Share to: share facebook share twitter share wa share telegram print page

Трубкокрути

Трубкокрути
Трубкокрут Trachelophorus giraffa Voss, 1929. Національний парк Раномафана (Мадагаскар)
Трубкокрут Trachelophorus giraffa Voss, 1929. Національний парк Раномафана (Мадагаскар)
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Підцарство: Справжні багатоклітинні тварини (Eumetazoa)
Тип: Членистоногі (Arthropoda)
Клас: Комахи (Insecta)
Підклас: Крилаті комахи (Pterygota)
Інфраклас: Новокрилі (Neoptera)
Надряд: Голометабола (Holometabola)
Ряд: Твердокрилі (Coleoptera)
Підряд: Всеїдні жуки (Polyphaga)
Надродина: Довгоносикоподібні (Curculionoidea)
Родина: Трубкокрути (Attelabidae)
Посилання
Вікісховище: Attelabidae
EOL: 5445
Fossilworks: 346219

Трубкокру́ти (Attelabídae Billberg, 1820) — родина жуків надродини Довгоносикоподібних (Curculionoidae). Описано близько 2500 видів трубкокрутів[1][2]. Вони звичайно невеликі (1,5—13 мм завдовжки). Рослиноїдні, харчуються здебільшого на деревах та кущах. Частина з них — єдині комахи, які здатні згортати листки рослин, створюючи цим своєрідну камеру для розвитку личинок[3]. Личинки також можуть розвиватися всередині соковитих плодів та пагонів. Серед комах цієї родини чимало таких, що завдають відчутної шкоди сільському та лісовому господарству. Вагомий внесок у вивчення трубкокрутів внесли Г. Жакель, Э. Фосс, М. Є. Тер-Мінасян , А. О. Лєгалов, а в Україні — О. В. Лаврух.

Зовнішній вигляд[4]

Основні ознаки[4][5]:

  • передня частина голови витягнута у головотрубку, інколи видовжена й тім'яна частина голови;
  • вусики не колінчасті, 11—12-членикові, їхній джгутик семичлениковий, булава складається з трьох члеників;
  • верхня губа редукована до малесенької платівки;
  • лапки п'ятичленикові (четвертий членик ледь помітний).

Фотографії див. на[6].

Спосіб життя

Згорнутий листок, всередині якого розвивається личинка трубкокрута Comsapoderus erythrogaster Snellen van Vollenhoven, 1865

Трубкокрути харчуються тканинами рослин з 67 родин. Для 97 % видів рослинами-господарями є покритонасінні, головним чином — Дводольні, третина видів харчується на букових і айстрових). У трубкокрутів розвинена досить складна турбота про потомство. Самки багатьох ринхітин після запліднення відкладають яйця в бутони або плоди рослин. Після цього бутон вона підгризає, і личинка харчується його підв'ялими тканинами. Для відкладання яйця в плід, самка вигризає ямку в його перикарпі, відкладає яйце у нього, кісточку плоду або його зав'язь. Після цього плід звичайно опадає.

Значна кількість трубкокрутів відкладає яйця у бруньки, пагони або листки (у їх платівку, жилки або черешки). Значна кількість видів згортає листок у вигляді трубки або пакуночка, що надає захист личинці та лялечці від ворогів. Це вимагає досить складної підготовчої операції по вигризанню розрізів певної траєкторії.

Заляльковуються трубкокрути звичайно у ґрунті.

Майже всі вони мають добре розвинені крила і здатні активно літати. Потривожені, трубкокрути піджимають ноги, падають з рослини і на певний час втрачають рухливість (танатоз).

Географічне поширення

Трубкокрути поширені майже по всіх регіонах суходолу, включаючи найвіддаленіші океанічні острови[7]. Не знайдені вони лише у Новій Зеландії і на Гавайських островах. Найбільше видів мешкають у Індомалаї, Афротропіках і Неотропіці[5].

В Україні поширені понад 30 видів трубкокрутів. Вони зустрічаються в усіх природних зона та різноманітних біотопах — в Степу і Лісостепу, гірських місцинах, агроценозах тощо[8].

Класифікація

За останніми даними родина поділяється на дві підродини: Attelabinae і Rhynchitinae, що включають понад 200 родів[9]. До того Ринхітин розглядали як самостійну родину Ринхітиди[3].

Значення у природі та житті людини

Подібно до інших видів, трубкокрути є невід'ємною ланкою природних екосистем, споживаючи рослинні тканини і стаючи здобиччю тварин — хижаків та паразитів. В дикій природі ці комахи уражають, головним чином, рослини, тканини яких почали гнити або всихати. Тож, комахи пришвидшують мінералізацію рослинних тканин, що гинуть.

Однак у плодових садах, ягідниках, виноградниках і лісових господарствах жуки часом завдають економічно відчутної шкоди, особливо, коли їх чисельність і щільність досягає значних величин[8]. Найбільш важливі в цьому відношенні трубкокрут дубовий, букарка, трубкокрут мідний, ринхіт вишневий, казарка, довгоносик грушевий, трубкокрут березовий, трубкокрут ліщиновий, трубкокрут глодовий.

Джерела

  • Егоров А. Б. Сем. Attelabidae — трубковерты // Определитель насекомых Дальнего Востока России. Владивосток, 1996. Т.3. Ч.3. С. 216—230.
  • Легалов А. А. Жуки-ринхитиды и трубковерты (Coleoptera: Rhynchitidae, Attelabidae) мировой фауны. — http://attelabidae.narod.ru/Index1.htm
  • Legalov A.A. Leaf-rolling weevils (Coleoptera: Rhynchitidae, Attelabidae) of the world fauna. Novosibirsk: Agro-Siberia, 2007. — 523 pp.
  • Тер-Минасян М. Е. Долгоносики-трубковерты (Attelabidae) // Фауна СССР. Насекомые жесткокрылые. Т.27. Вып.2. М.-Л.: Изд-во АН СССР, 1950. — 231 с.
  • Арнольді Л. В., Заславський В. А. и Тер-Минасян М. Е.. 82. Сем. Curculionidae — Долгоносики, с. 556. Определитель насекомых европейской части СССР в пяти томах (под общ. ред. Г. Я. Бей-Биенко). Том 2. Жесткокрылые и веерокрылые. Ред. тома: Е. Л. Гурьева и О. Л. Крыжановский. (Определители по фауне СССР, издаваемые Зоологическим институтом АН СССР, вып. 89). М.-Л.: Наука, 1965. 668 с.
  • Alonso-Zarazaga M.A. & Lyal C.H.C. 1999. A world catalogue of families and genera Curculionoidea (Insecta: Coleoptera) (excepting Scolytidae and Platypodidae). Barcelona. Entomopraxis. 315 pp.

Примітки

  1. Oberprieler R. G., Marvaldi A. E. & Anderson R. S. Weevils, weevils, weevils, everywhere // Zootaxa,2007, 1668: 491—520
  2. O'Brien N. C. W. & Wibmer R G. J. Numbers of genera and species of Curculionidae (Coleoptera) // Entomological News 1978, 89: 89–92
  3. а б Легалов А. А. Семейство Attelabidae — Трубковёрты — https://www.zin.ru/Animalia/Coleoptera/rus/incoat.htm
  4. а б Л. В. Арнольді, В. А. Заславський и М. Е. Тер-Минасян. 82. Сем. Curculionidae — Долгоносики, с. 556. Определитель насекомых европейской части СССР в пяти томах (под общ. ред. «Г. Я. Бей-Биенко). Том 2. Жесткокрылые и веерокрылые. Ред. тома: Е. Л. Гурьева и О. Л. Крыжановский. (Определители по фауне СССР, издаваемые Зоологическим институтом АН СССР», вып. 89). М.-Л.: Наука, 1965. 668 с.
  5. а б Легалов А. А. Жуки-ринхитиды и трубковерты (Coleoptera: Rhynchitidae, Attelabidae) мировой фауны. — http://attelabidae.narod.ru/Index1.htm
  6. UkrBIN: Ukrainian Biodiversity Information Network [public project & web application]. UkrBIN, Database on Biodiversity Information. Available: http://izan.kiev.ua/ukrbin/index_class.php?id=5628[недоступне посилання з липня 2019]
  7. Skuhrovec J., Kresl P. A new genus and species of Rhinocartini (Coleoptera: Attelabidae: Rhynchitinae) from Socotra Island // Acta entomologica musei nationalis Pragae, 2014, 54: 283—294
  8. а б Вредители сельскохозяйственных и лесных культур. Под ред. В.П. Васильєва. 2-е изд. К.: Урожай, 1988. — 576 с.
  9. Alonso-Zarazaga M.A. & Lyal C.H.C. 1999. A world catalogue of families and genera Curculionoidea (Insecta: Coleoptera) (excepting Scolytidae and Platypodidae). Barcelona. Entomopraxis. 315 pp.

Галерея

Потомство трубкокрута Apoderus coryly звичайно розвивається у скручених листках ліщини або вільхи Жуки з роду Eugnamptus відкладають яйця у заглиблення, вигризане у опалому листку дуба Самка Byctiscus betulae пігризає молодий пагін і кожен його зів'ялий листок згортає у трубку для відкладання яйця Трубкокрут з роду Deporaus ласується листками манго. Штат Бангалор, Індія
Трубкокруг — мешканець Південно-Східної Індії У більшості аттелабід надкрила гладенькі, але у деяких вони вкриті горбочками Описавши у 2002 р. новий рід трубкокрутів, ентомолог А. О. Лєгалов назвав його на честь своєї матері — Tatianaerhynchites[1] Цей яскравий жук Euops cupreosplendens мешкає на Новій Гвінеї
  1. Легалов А. А. Новый род Tatianaerhynchites gen. n. (Coleoptera, Rhinchitidae, Rhynchitini) из Западной Палеарктики // Евроазиатский энтомологический журнал, 2002, 1(1): 87-90
Kembali kehalaman sebelumnya