Труханов Володимир Микитович

Труханов Володимир Микитович
Народився	21 травня 1921(1921-05-21)  Петроград, Російська СФРР
Помер	29 серпня 2012(2012-08-29) (91 рік) або 30 серпня 2012(2012-08-30)[1] (91 рік)  Санкт-Петербург, Росія
Країна	СРСР  Росія
Діяльність	актор, кіноактор
Знання мов	російська
Заклад	Санкт-Петербурзький академічний театр комедії імені М. П. Акімова
Роки активності	з 1947
Нагороди
IMDb	ID 0874254

Володимир Микитович Труханов (нар.. 21 травня 1921, Петроград, Російська РФСР, СРСР — пом.. 29 серпня 2012, Санкт-Петербург, Росія) — радянський, російський актор театру і кіно. Ведучий актор Театру комедії ім. М. П. Акімова, Один з улюблених учнів Миколи Акімова.

Володимир Труханов народився 21 травня 1921 року в Петрограді. У 1947 році закінчив школу при Великому Драматичному Театрі імені М. Горького і став актором Театру комедії.

На сцені зіграв близько ста ролей, головним чином, епізодичних. Прозваний «королем епізоду». У кіно Володимир Труханов знімався вкрай мало, виконував, головним чином, невеликі, характерні ролі.

Помер 29 серпня 2012 року в Санкт-Петербурзі^[2]. Урна з прахом похована на Богословському кладовищі Санкт-Петербурга.

• 1965 — Велика котяча казка — лейб-бухгалтер
• 1967 — Браслет-2 — Федька
• 1969 — Берег юності
• 1976 — Веселе сновидіння, або Сміх і сльози — Патісонне, шаховий офіцер, міністр двору
• 1979 — Подорож в інше місто — управлінець на здачі будівельного об'єкту (немає в титрах)
• 1980 — Сицилійський захист — Іполит Федейович, головний бухгалтер
• 1981 — Товариш Інокентій
• 1983 — Ювілірна справа — Шмаков, злодій-домушник
• 1984 — Ольга і Костянтин — колгоспник
• 1985 — Порох — Єгор Михайлович, капітан буксира
• 1985 — Зустрінемося в метро
• 1985 — Іван Бабушкін
• 1986 — Винятки без правил (кіноальманах) (Золотий гудзик. Виняток 4) — залізничник на споруджуваному мосту
• 1986 — Остання дорога
• 1993 — Ти у мене одна — товариш по службі Тимошина
• 1994 — Замок
• 1995 — Четверта планета
• 2000 — Забійна сила-1 — Семенович, піротехнік (серія «Ударна хвиля»)
• 2001 — Чорний ворон — Пегорьє
• 2003 — Російські страшилки — житель Загібалово
• 2004 — Вулиці розбитих ліхтарів-6 — Вікентій Павлович (серія «Все й одразу»)
• 2013 — Важко бути богом

• 1976 — Заслужений артист РРФСР.
• 2002 — премія " Золотий софіт " в номінації «За вірність театру».
• 2004 — Медаль ордена «За заслуги перед Вітчизною» другого ступеня