Трухін Федір Іванович

Трухін Федір Іванович
Народився	29 лютого 1896(1896-02-29)  Кострома, Російська імперія
Помер	1 серпня 1946(1946-08-01) (50 років)  Москва, СРСР  ·повішення
Країна	Російська імперія
Діяльність	військовослужбовець
Alma mater	Q50857461?
Учасник	Перша світова війна, Громадянська війна в Росії, Радянсько-українська війна (1917—1921), польсько-радянська війна 1920 і німецько-радянська війна
Військове звання	Генерал-майор
Партія	Російська трудова народна партія і Народно-трудовий союз російських солідаристів
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

Трухін Федір Іванович (29 лютого 1896, Кострома, Російська імперія — 1 серпня 1946, Москва, СРСР) — російський колабораціоніст під час Другої світової війни. Один з організаторів РОА, начальник штабу збройних сил Комітету визволення народів Росії. Генерал-майор РСЧА (1940; позбавлений звання).

Народився в дворянській сім'ї. Батько був штабс-капітаном у відставці. Закінчив 2-гу Костромську гімназію, потім навчався на юридичному факультеті Московського університету. Із 1916 року служив у Російській імператорській армії, учасник Першої світової війни, дослужився до прапорщика.

Із 1918 року служив у Червоній армії. Учасник Громадянської війни в Росії, радянсько-української війни, радянсько-польської війни. Командував ротою, батальйоном, полком. Був нагороджений орденом Червоного Прапора.

Після війни закінчив Військову академію РСЧА (1925). Потім служив начальником штабу дивізії, начальником штабу корпусу, викладав у Академії Генерального штабу. У Червоній армії мав звання полковника (1935), комбрига (1939), генерал-майора (1940).

Із січня 1941 року — начальник оперативного відділу штабу Прибалтійського особливого військового округу.

Із початком німецько-радянської війни 22 червня 1941 року був призначений заступником начальника штабу Північно-Західного фронту.

29 червня 1941 року пораненим потрапив в німецький полон в Литві^[1]. Активно співпрацював з нацистами. Запропонував створити армію з радянських військовополонених, яка б воювала на боці вермахту. Вербував своїх прихильників у таборах для військовополонених. У вересні 1942 року офіційно був звільнений з полону, зайнявся навчанням пропагандистських кадрів. Із жовтня 1942 року — член Національно-трудового союзу нового покоління. Із лютого 1943 року працював з генералом Власовим^[1]. Із серпня 1943 року — начальник школи РОА в Дабендорфі, із жовтня 1944 року — начальник штабу збройних сил Комітету визволення народів Росії (КОНР), член Президії КОНР.

8 травня 1945 року заарештований чеськими партизанами і переданий Червоній армії.

В СРСР Трухін разом з іншими колишніми керівниками РОА і КОНР був підданий суду. 1 серпня 1946 року він був засуджений до смертної кари і повішений у дворі Бутирської в'язниці.

1. ↑ ^{а б} Трухин Федор Иванович. hrono.ru. Процитовано 4 вересня 2021.

• Александров К. М. Офицерский корпус армии генерал-лейтенанта А. А. Власова. Биографический справочник. — СПб., 2001.
• Залесский К. А. Кто был кто во второй мировой войне. Союзники Германии. — М., 2003.