Турніри Великого шлему

Турніри Великого Слему, або гранд-слем-турніри (англ. Grand Slam tournaments) — чотири найбільші щорічні турніри в сучасному тенісі (в порядку проведення протягом сезону):

• Відкритий чемпіонат Австралії,
• Відкритий чемпіонат Франції,
• Вімблдонський турнір,
• Відкритий чемпіонат США.

Поширений термін «Великий шолом» — помилковий. Він потрапив до української внаслідок запозичення англійського Grand Slam через рос. Большой Шлем. Насправді слово slam до українського «шолом» не має жодного стосунку, а означає «сильний удар», «шлем» (картярський термін)^[1]. Перекладений на російську як «шлем» (можна було залишити й «слэм»)^[2], він зазнав гіперкорекції в українському перекладі.

Характерною особливістю турнірів Великого шлему є те, що матчі в чоловічому індивідуальному розряді (а на Вімблдоні ще й у чоловічому парному) грають до перемоги в 3 сетах, тобто гра може тривати п'ять сетів. В інших розрядах для перемоги необхідно виграти два сети.

Турніри «Великого шлему» мають також особливість щодо тайбрейків. За рахунку 6:6 у сеті тайбрейк грають лише в перших чотирьох сетах матчу. В п'ятому сеті тайбрейк грають лише на відкритому чемпіонаті США, в усіх решті турнірах гра триває далі, доки один із супротивників не здобуде перевагу в два гейми.

До 1968 турніри «Великого шлему» мали аматорський характер, з 1968 почалася відкрита ера, тобто тенісні професіонали дістали право брати в них участь.

Виграш усіх чотирьох турнірів «Великого шлему» впродовж одного календарного року вважається надзвичайним досягненням. Особливо важко добитися цього тому, що турніри граються на різному покритті. Довгий час три з чотирьох турнірів проводили на траві й лише Відкритий чемпіонат Франції — на ґрунтових кортах. У наш час на траві проводять лише Вімблдон, у Франції грають на ґрунті, в Австралії та США — на різних хардових покриттях.

У чоловічому індивідуальному розряді «календарний Великий шлем» здобували:

• Дон Бадж ( США) у 1938
• Род Лейвер ( Австралія) у 1962 та 1969. Перший свій «Великий шлем» Род Лейвер виграв як аматор, другий, вже у відкриту еру, як професіонал.

У чоловічому парному розряді «календарний Великий шлем» здобували:

• Кен Мак-Грегор і Френк Седгман ( Австралія) у 1951

У жіночому індивідуальному розряді «календарний Великий шлем» здобували:

• Морін Конноллі ( США) у 1953
• Маргарет Сміт Корт ( Австралія) у 1970
• Штеффі Граф ( Німеччина) у 1988. Того ж року Штеффі Граф виграла Олімпійські Ігри, чим започаткувала нову престижну серію, яку називають «золотим Великим шлемом».

У жіночому парному розряді «календарний Великий шлем» здобували:

• Марія Буено ( Бразилія) у 1960
• Мартіна Навратілова та Пем Шрайвер ( США) у 1984
• Мартіна Хінгіс ( Швейцарія) у 1998

У чоловічому індивідуальному розряді «кар'єрний Великий шлем» здобували:^[3]

• Фред Перрі ( Велика Британія) 1933—1935
• Дон Бадж (( США) 1937—1938
• Род Лейвер ( Австралія) 1960—1962
• Рой Емерсон ( Австралія) 1961—1964
• Андре Агассі ( США) 1992—1999
• Роджер Федерер ( Швейцарія) 2003—2009
• Рафаель Надаль ( Іспанія) 2005—2010
• Новак Джокович ( Сербія) 2011—2016

У жіночому індивідуальному розряді «кар'єрний Великий шлем» здобували:

• Морін Конноллі ( США) 1951—1953
• Доріс Гарт ( США) 1949—1954
• Шерлі Фрай ( США) 1951—1957
• Маргарет Корт ( Австралія) 1960—1963
• Біллі Джин Кінг ( США) 1966—1972
• Кріс Еверт ( США) 1974—1982
• Мартіна Навратілова ( США) 1978—1983
• Штеффі Граф ( США) 1987—1988
• Серена Вільямс ( США) 1999—2003
• Марія Шарапова ( Росія) 2004—2012

У чоловічому парному розряді «кар'єрний Великий шлем» здобували:

• Адріан Квіст ( Австралія) 1935—1939
• Френк Седжмен ( Австралія) 1948—1951
• Кен Мак-Грегор (( Австралія) 1951
• Лью Гоуд та Кен Роузволл ( Австралія) 1953—1956
• Ніл Фрейзер ( Австралія) 1957—1959
• Рой Емерсон ( Австралія) 1959—1962
• Фред Столл ( Австралія) 1962—1965
• Джон Ньюкомб та Тоні Роч ( Австралія) 1965—1967
• Боб Г'юїтт ( Австралія / ПАР) 1962—1977
• Джон Фіцджеральд ( Австралія) 1982—1989
• Андерс Яррід ( Швеція) 1983—1989
• Якко Елтінг та Паул Гаргьойс ( Нідерланди) 1994—1998
• Вудіз: Тодд Вудбрідж 1992—2000 та Марк Вудфорд 1989—2000 ( Австралія)
• Йонас Бйоркман ( Швеція) 1998—2005
• Брати-близнюки Боб та Майк Браяни ( США) 2003—2006
• Деніел Нестор ( Канада) 2002—2008
• Леандер Паес ( Індія) 1999—2012
• П'єр-Юг Ербер та Ніколя Маю ( Франція) 2015—2019

У жіночому парному розряді «кар'єрний Великий шлем» здобували:

• Луїз Браф ( США) 1942—1950
• Доріс Гарт ( США) 1949—1951
• Шерлі Фрай ( США) 1950—1957
• Марія Буено ( Бразилія) 1958—1960
• Маргарет Корт ( Австралія) 1961—1964
• Леслі Тернер ( Австралія) 1961—1964
• Джуді Тегарт ( Австралія) 1964—1970
• Мартіна Навратілова ( Чехословаччина /  США) 1975—1980
• Кеті Джордан та Енн Сміт ( США) 1980—1981
• Пем Шрайвер ( США) 1981—1984
• Гелена Сукова ( Чехословаччина) 1985—1990
• Джиджі Фернандес ( США) 1988—1993
• Наташа Звєрєва ( СРСР /  Білорусь) 1989—1993
• Яна Новотна ( Чехословаччина /  Чехія) 1989—1994
• Мартіна Хінгіс ( Швейцарія) 1996—1998
• Сестри Серена та Вінус Вільямс ( США) 1999—2001
• Роберта Вінчі та Сара Еррані ( Італія) 2012—2014

В індивідуальному розряді найбільшого успіху добивався Андрій Медведєв, який був фіналістом Відкритого чемпіонату Франції. Еліна Світоліна на турнірах «Великого шлему» тричі добиралась до півфіналів. Також у півфіналі Відкритого чемпіонату Австралії виступала Даяна Ястремська.

В парному розряді сестри Альона і Катерина Бондаренко вигравали Відкритий чемпіонат Австралії 2008 року, а Людмила Кіченок в парі з латвійською партнеркою виграла Відкритий чемпіонат США 2024 року. Людмила Кіченок разом з хорватським партнером була переможцем Вімблдону-2023 в міксті, а Тетяна Перебийніс в міксті була фіналісткою Вімблдону-2005.

Дівчата-юніорки мали кращі індивідуальні успіхи: Катерина Бондаренко вигравала Вімблдон-2004, Еліна Світоліна — Відкритий чемпіонат Франції 2010 року, Марта Костюк — Australian Open 2017, Дарія Снігур — Вімблдон-2019.

• На Вімблдонському турнірі 1920 року австралієць Рандольф Ліссет, намагаючись справити враження на публіку, найняв лакея у фраку і з білими рукавичками, в обов'язок якого входило подавати гравцеві шампанське під час перерви.
• Саудівська Аравія, яка вже понад 20 років веде телетрансляції з Вімблдону, досі не транслювала жодного матчу за участю жінок.
• У 1930 р. на Вімблдоні відбувся курйозний випадок з королем Георгом V. Коли він зайшов у туалет, то замок на дверях заклинило. Бідному монархові довелося просидіти там пів години, перш ніж слуги змогли його звільнити. Відтоді організатори Вімблдону витрачають по 50 000 фунтів щорічно на утримання туалетних кімнат у королівській ложі^{[джерело?]}.
• Француженка Сюзанн Ленглен підкріплювалася на корті лише ікрою та шампанським, а австралієць Джек Кроуфорд над усіма прохолодними напоями віддавав перевагу чаю з лимоном і коньяком.
• Головним невдахою Вімблдону-67 преса назвала радянського тенісиста Олександра Метревелі: в індивідуальному й парному розрядах він програв свої зустрічі з 3-х матчболів, а міксті — з 12-ти.

Це незавершена стаття про спорт. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Це незавершена стаття про теніс. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.