Тімаріоти, Тімарли (тур.timarlı) — нерегулярне кавалерійське ополчення, збиране військовими властями Османської імперії з власників земельних наділів — тімарів. Тімаріоти були зобов'язані служити в діючій армії (під час походів), а також брати участь в каральних акціях проти виступів і злочинності, за що в мирний час отримували дохід зі свого тімару.
Історія
Система тімарів успадкувала багато рис візантійської прони і з'явилася за султана Орхана I (1326—1359), що нагороджував пожалуваннями воїнів, що відзначилися.
Тімаріоти зберігали своє військове значення до середини 17 століття, але їх титули були скасовані набагато пізніше. Об'єднувалися в полки (тур.alay) і дивізії (санджаки, дослівно — прапори). Загальне керівництво армією здійснював бейлербей.
За переписом 1525 тімаріотами значилися 37 818 осіб.
Gwinn, Robert P, Charles E. Swanson, and Philip W. Goetz. The New Encyclopaedia Britannica.vol. 8, 11, 10. London: Encyclopaedia Britannica, Inc., 1986
Goffman, Daniel. The Ottoman Empire and Early Modern Europe. Cambridge: Cambridge University, 2007
Inalcik, Halil. An Economic and Social history of the Ottoman Empire 1300—1914.Cambridge: Cambridge University Press, 1994
Inalcik, Halil. «Ottoman Methods of conquest.» Studia Islamica. 2 (1954): 103—129
Lewis, Bernard. «Ottoman Land Tenure and Taxation in Syria.» Studia Islamic. (1979), pp. 109–124
Murphey, Rhoads. «Ottoman Census Methods in the Mid-Sixteenth Century: Three Case Histories.» Studia Islamica. (1990), pp. 115–126
Ozel, Oktay. «Limits of the Almighty: Mehmed II's 'Land Reform' Revised.» Journal of the Economic and Social History of the Orient. 42 (1999), pp. 226–246
Reindl-Kiel, Hedda. «A Woman Timar Holder in Ankara Province during the Second of the 16th Century.» Journal of the Economic and Social History of the Orient. 40 (1997), pp. 2007–238
Wiesner- Hanks, Merry E. Early Modern Europe 1450—1789. Cambridge: Cambridge University Press, 2006
