|
Тітківці
Ті́тківці — село в Україні, в Закарпатській області, Міжгірській селищній громаді. ГеографіяНа північно-східній стороні від села бере початок річка Бескидовець. НазваПерша згадка у 1828 як Titkovecz. Інші згадки: 1850 — Ditkovitz, 1851 — Titkovecz, 1852 — Ditkovicz, 1853 — Ditkovitz, 1882 — Titkovecz, 1898 — Titkovec, 1907 та 1913 — Titokvölgy, 1944 — Titkovec, Титковец, 1983 — Тітківці, Титковцы. Храми селаЦерква святого Івана Хрестителя (1905 рік)Невелику дерев'яну церкву рідкісної форми та гарних пропорцій збудував майстер з Верхнього Бистрого Василь Ковбашин на прізвисько Сус (Ісус) у 1905 р. (за написом на одвірку)[1]. Прізвисько отримав за свою високу майстерність та вміння допомогти в будь-яких скрутних випадках. Майстерна робота відчутна і в ладному зрубі, і в гарно поставленому шатровому верхові, і в таких художніх деталях, як одвірок дверей, аркада голосниць (закрита дощаними прикривками від непогоди), профільована лиштва під аркадою[1]. При вході влаштовано малесенький закритий ґанок. Нава має аркове склепіння, три дверні отвори без дверей ведуть до вівтаря. Тут зберігається доброї роботи дерев'яний вівтар, процесійний хрест, хоругви. У другому ярусі висить багато орнаментований дзвін, виготовлений у Будапешті Ференцом Турі в 1905 р. На дзвоні дата — 1815 і напис, який повідомляє, що «Сей звон купила раба божа Вікторі Параца тачка Симеонова вдова за отпущеніє гріхів года 1905»[1]. Дзвін має своєрідний тремтливий голос і чарівну здатність розганяти хмари. Колишня церківця тепер служить дзвіницею біля збудованої в 1931 р. православної церкви. Церква святого Івана Предтечі (1931 рік)Церква і дзвіниця в Тітківцях творять мальовничий ансамбль дерев'яних споруд. Церкву збудували з дотриманням усіх законів будівництва традиційної тридільної, дерев'яної церкви. Всі три частини вкриті спільним двосхилим дахом. Над бабинцем здіймається низька вежа з одним приплюснутим куполом і невеличкою главкою[2]. Посвятили фундамент 29 квітня 1931 року. Церкву збудувала талановита родина Форосів. Очолював будівництво Василь Форос. Разом з ним працювали його сини Степан і Федір та стричаники Федір і Юрко. Форос запропонував людям центрально-купольний храм з цибулястою банею, але громада схилилася до базилічної форми. Організував будівництво куратор Василь Фулитка[2]. Іконостас імітовано трафаретом по картону, яким вкрито стіни, а досить добрі ікони намалював місцевий художник Федір Форос Петрів. На початку 1980-х років дах і опасання церкви вкрили бляхою, зруби оббили вертикально дошками. Дзвіницею служить колишня мініатюрна дерев'яна церква, збудована В. Ковбашиним у 1915 році[2]. Її головний об'єм — традиційно двоярусний (нижній ярус зрубний, верхній — каркасний), вкритий восьмисхилим шатром; з західного фасаду влаштовано прибудову з дощок, дахом якій служить опасання, а зі східного фасаду прибудовано зруб (вівтар) під двосхилим дахом, гребінь якого впирається в нижній край шатрового завершення. НаселенняЗгідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 227 осіб, з яких 113 чоловіків та 114 жінок.[3] За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 205 осіб.[4] МоваРозподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[5]
Примітки
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
