Улю (інук.ᐅᓗ; двоїна: улюук; множина: улюїт; іноді називають «жіночим ножем») — це універсальний ніж, який традиційно використовували інуїтські, інупіатські, юпікські та алеутські жінки. Він використовується в дуже різноманітних цілях, як от наприклад зняття шкіри та чищення тварин, стрижка волосся дитині, розрізання їжі та інколи навіть формування блоків снігу та льоду, які використовуються для будівництва іглу.[1][2]
Приблизно 5000 років тому, величезний метеорит упав на території Західної Гренландії. Після удару, утворивши 31-кілометровий кратер, деякі фрагменти метеориту впали поруч з Кейп-Йорком.[15] Метеорит складався на 92.3% з заліза, та на 7.6% з нікелю та інших елементів.[16]
Маленькі фрагменти були корисними, тому що під час холодної обробки з них можна було сформувати наконечники списів, ножі та улю.
Залізні улю, зроблені з шматків цього метеориту, також були знайдені й у Північній Канаді.[18] Зокрема, вони були знайдені на островах Елсмір та Сомерсет, та навіть на південь від Гудзонової затоки, що знаходиться на відстані понад 2400 кілометрів від місця падіння Кейп-Йоркського метеориту, що означало існування розвинених торгових шляхів.[19]
В закинутому інуїтському поселенні на Лабрадорі було знайдено улю з залізним лезом, що датується 17 століттям, залізо на виготовлення якого інуїти отримали в результаті торгівлі з європейськимирибалками.[20]
Також леза багатьох улю початково виготовлялися зі сланцю,[21] але після початку торгівлі з китобоями в 19 столітті, матеріал для виготовлення леза швидко змінився на сталь.[22] Вже до 1880-х років на Алясці інупіати часто перетворювали сталеві леза пилок на леза улю.[23]
Щоправда, дослідник Лаврентій Загоскін(інші мови) під час досліджень у районі дельти Юкону—Кускоквіму помітив, що деякі корінні жителі цієї місцевості не хотіли використовувати залізо для обробки та розрізання білух, оскільки воно був «нечистим», адже «походило від європейців».[24]
В Україні улю хоч і не є популярним ножем, але зустрічався як колекційний матеріал — у березні 2023 року на аукціоні Violity було продано сучасний інупіатський улю з прикрашеним руків'ям з дерева, та лезом зі сталі.[26]
Традиційно улю виготовлялися з руків'ям, зробленим з рогівпівнічних оленів,[27] рогів вівцебика[28] або слонової кісткиморжа,[29] та лезом, зробленим зі сланцю, адже технології виплавки металу в Арктиці тоді ще не було.[30] Ручка також могла бути вирізаною з кістки або іноді з дерева, якщо воно було доступним.[31] У деяких районах, наприклад на північно-західних територіяхУлюкхакток, для леза використовувалася мідь.[32] Також деякі улю могли узагалі не мати руків'я, тоді їх просто тримали за протилежну від ріжучої сторону леза,[33] або, інколи, в лезі робили отвір для пальців, щоб було зручніше тримати ножа.[34]
Сучасні улю часто виготовляються з руків'ям з дерева, а лезо зазвичай виготовляють зі сталі.[38] Раніше сталеві леза отримували, вирізаючи з поверхні пилки лезо необхідної форми.[23] Улю зазвичай виготовляються вдома, але існують також і улю промислового виробництва, які інколи виготовляються з пластмасовою ручкою, а також з стільничкою в комплекті.[39]
Використання
Банкет з муктук і з використанням ножа улю. Жінка справа використовує улю, щоб розрізати муктук; великий улю лежить поруч. (1997)Улю у використанні при приготуванні їжі
Як ніж
Від розміру улю зазвичай залежить його використання.[40] Улю з лезом, шириною 5-6 сантиметрів, використовується як частина швейного набору для розрізання сухожиль, або для вирізання візерунків зі шкіри тварин.[41] Улю з 15-сантиметровим лезом використовується для загальних цілей. Іноді можна зустріти улю з лезами розміром до 30 сантиметрів.[42][43]
Форма улю забезпечує зосередження сили над серединою леза, на відміну від звичайного ножа. Це неабияк полегшує використання улю під час різання твердих предметів, таких як кістки. Оскільки рух, що використовується під час нарізання на тарілці або дошці за допомогою улю, притискає їжу, що нарізається, улю використовувати однією рукою набагато легше (на відміну від ножа для стейків(інші мови), який потребує виделки).[44] Також, завдяки формі улю, людям з вадами чи травмованими руками ним користуватись легше, ніж звичайним кухонним ножем.[45]
Ножі улю іноді використовуються для цілей, відмінних від їх початкового призначення. Через їхній культурнийсимволізм в Арктиці, їх інколи дарують людям, які досягли значних досягнень у спорті чи освіті. Зокрема, з 1970 року на Арктичних зимових іграх переможцям вручають малі медалі у формі улю.[48] Існують золоті, срібні та бронзові медалі улю,[49] щоправда на початку замість бронзових використовувались мідні.[50]
Улю також було запропоновано використовувати як освітній ресурс, оскільки вони можуть бути корисними для того, аби пояснити геометрію, історіюкорінних народів, а також для кращого розуміння спадщини корінних народів і стародавніх інструментів.[51]
Також на Etsy та інших вебсайтах продажу ручних виробів можна знайти різноманітні сувеніри з улю, зокрема сережки,[52][53][54]намиста,[55] декоративні прикраси,[56] чи наліпки.[57]
Типи
Загалом виділяють чотири основних типи ножів улю, залежно від їх місця походження. Розміри кожного з типів улю залежать від його призначення. Розрізняти їх можна по формі леза, та його з'єднанні з руків'ям.[58]
Інупіатський
Улю з Аляски з прикрашеним руків'ям
У інупіатському (або аляскинському) стилі улю, лезо має вирізану центральну частину, а обидва кінці леза з'єднуються з руків'ям.[59] Цей тип улю має ручку, яку можна зручно обхопити повністю, з'єднавши пальці.[60] Також ножі улю з регіонів Західної Канади та Аляски доволі часто мають прикрашені візерунками руків'я.[61]
Канадський
У Канадському типі улю лезо зазвичай кріпиться до ручки одним кріпленням по центру.[62]
Лезо цього типу улю з'єднують з ручкою одним кріпленням, як і у канадському, а форма леза зазвичай є більш заокругленою, ніж у східно-гренландському типі.[63][64]
Східно-гренландський
Цей тип вирізняється з'єднанням леза з руків'ям двома кріпленнями, а також лезом, яке має майже прямокутну форму.[65] Відрізняється від інупіатського тим, що кріплення не є частиною леза, його виготовляють окремо, і потім з'єднують з лезом та ручкою.[66][67] Леза часто мають окремі отвори, через які до них прикріплюють металеві чи дерев'яні кілочки, які потім прикріплюють до руків'я.[68]
Порівняння західно- та східно-гренландських ножів улю
Традиційно, улю вважається «жіночим ножем», адже при сезонній ловлілосося відбувається гендерний розподіл праці — чоловік виловлює рибусітками, приносить її до своєї жінки, сестри, матері чи баби, а ті вже займаються обробкою, за допомогою улю, а також зберіганням та подальшим використанням риби.[69] Також, в інуїтів вважається честю отримати улю від старшої родички.[1] Сучасне значення ножа свідчить про спадкоємність культурних практик, цінностей і вірувань між поколіннями. Тримаючи улю в руках, людина пов’язує себе з багатьма поколіннями жінок протягом тисячоліть.[70]
Також улю можна зустріти на логотипах компаній: у 2002 році організація Inuit Tapiriit Kanatami(інші мови) презентувала свій новий логотип, у якому по-центру можна побачити обриси ножа улю,[71] а також улю є основним компонентом логотипу The Kuskokwim Corporation.[72]
У 2019 році Робін Анна Сміт отримала третє місце на «The Peggy Willis Lyles Haiku Awards for 2019» журналу «The Heron's Nest»,[73] з англомовнимхайку про улю:
carving the snow ulu moon.
Також улю зустрічається на картинах північних канадців.[74]
Законність
Деякі країни, включаючи Канаду, забороняють володіння або носіння ножів, лезо яких розташоване перпендикулярно до руків'я (з метою обмеження використання тичкових ножів). Однак положення, прийняті відповідно до Кримінального кодексу[75] звільняють «аборигенний ніж „улю“» від цієї заборони.[76]
↑Hafted Scraper. Museum of Stone Tools (en-AU) . Процитовано 15 жовтня 2023.
↑Jacobson, Steven A. (2012). Yup'ik Eskimo Dictionary, Volume 1(англ.) (вид. 2nd). Alaska Native Language Center, University of Alaska Fairbanks. с. 670. ISBN978-1-55500-115-5.
↑Jacobson, Steven A. (2012). Yup'ik Eskimo Dictionary, Volume 1(англ.) (вид. 2nd). Alaska Native Language Center, University of Alaska Fairbanks. с. 340. ISBN978-1-55500-115-5.
↑Jacobson, Steven A. (2012). Yup'ik Eskimo Dictionary, Volume 1(англ.) (вид. 2nd). Alaska Native Language Center, University of Alaska Fairbanks. с. 44. ISBN978-1-55500-115-5.
↑MacLean, Edna Ahgeak (1981). Abridged lnupiaq and English Dictionary (ik) (англ.). North Slope Borough, Alaska: Alaska Native Language Center, University of Alaska Fairbanks. с. 70. ISBN978-0-93376-919-9.
↑Angulalik, Gwen (2012). Inuinnaqtun English dictionary (iu) (англ.). Inhabit Media Inc. с. 97. ISBN978-1-92709-524-9.
↑Mennecier, Philippe (1995). Le Tunumiisut, dialecte Inuit du Groenland oriental. Description et analyse(фр.)(ґренл.) (вид. 1st). Klincksieck. с. 244. ISBN978-2-252-03042-4.
↑Jones, Eliza (1978). JUNIOR DICTIONARY for CENTRAL KOYUKON ATHABASKAN(англ.). National Bilingual Materials Development Center, Rural Education, University of Alaska, Alaska. с. 181.
↑Rankin, Catherine; Labrèche, Yves (1991). Traditional ulus and their prehistoric counterparts in the Central and Eastern Arctic. Études Inuit Studies. Т. 15 (вид. 1). Université Laval. с. 105.
↑Voosen, P. (2018). Ice Age Impact: A large asteroid struck Greenland in the time of humans. How did it affect the planet?. Science. с. 738—742.
↑Hansen Gillam, Patricia (2009). TAKING BACK THE KNIFE: THE ULU AS AN EXPRESSION OF INUIT WOMEN’S STRENGTH. Fairbanks, Alaska: University of Alaska Fairbanks. с. 53.
↑Frink, Lisa; Hoffman, Brian W.; Shaw, Robert D. (2003). Ulu Knife Use in Western Alaska: A Comparative Ethnoarchaeological Study. Madison: Department of Anthropology, University of Wisconsin.
↑Hansen Gillam, Patricia (2009). TAKING BACK THE KNIFE: THE ULU AS AN EXPRESSION OF INUIT WOMEN’S STRENGTH. Fairbanks, Alaska: University of Alaska Fairbanks. с. 3—4.
↑Hansen Gillam, Patricia (2009). TAKING BACK THE KNIFE: THE ULU AS AN EXPRESSION OF INUIT WOMEN’S STRENGTH. Fairbanks, Alaska: University of Alaska Fairbanks. с. 58.
