Ураноцирцит

Ураноцирцит
Загальні відомості
Статус IMA	затверджений, перейменований (Rn)[d][1]
Абревіатура	Urc[2]
Хімічна формула	Ba(UO₂)₂(PO₄)₂·10H₂O[3]
Nickel-Strunz 10	8.EB.05[4]
Dana 8	40.2a.3.1
Ідентифікація
Сингонія	тетрагональна сингонія[5]
Просторова група	space group I4/mmmd[5]
Інші характеристики
Названо на честь	уран[4], Сокіл (давньогрецька мова)[4]
Типова місцевість	Берген[6]
Ураноцирцит у Вікісховищі

Ураноцирцит — мінерал, водний ураніл-фосфат барію шаруватої будови у групи уранових слюдок.

Ураноцирцит вперше був виявлений поблизу міста Фалькенштейн в Саксонії. Мінерал вперше був описаний і названий у 1877 році Альбіном Вайсбахом (1833–1901). Сам Вайсбах не пояснив свого призначення. Однак, виходячи з вмісту урану та місцевості типу, назва може походити від латинського слова circos або грецького слова kirkos (κίρκος)[9] для сокола або яструба.

Типовий мінерал був доданий до мінералогічної колекції TU Bergakademie Freiberg Вайсбахом у 1874 році.

У нотатках Пауля Генріха фон Грота 1878 року ураноцирцит також згадується як ураніт барію. Від грецьк. «кіркос» — сокол, за першознахідкою у Фалькенштейні (Соколиному камені), J.A.Weisbach, 1877. Синоніми: баріоураніт, отеніт барієвий, фосфорураніт барієвий, ураніт барієвий.

Хімічна формула: Ba[UO₂|PO₄]₂•12H₂O.

Містить (%): BaO — 15,16; UO₃ — 56,56; P₂O₅ — 14,04; H₂O — 14,24.

Сингонія тетрагональна. Дитетрагонально-дипірамідальний вид. Кристали голчасті, пластинчасті з квадратним обрисом. Листуваті, радіально-променисті, сноповидні аґреґати, кірки, Спайність досконала по (001), ясна по (100) та (010). Густина 3,5. Тв. 2,0-3,0. Колір зеленувато-жовтий. Розчиняється в HCl.

Вторинний мінерал родовищ урану. Асоціює з отенітом, торбернітом, парсонситом, ура-нованадатами. Рідкісний. Знахідки: Баварія, Саксонія, Шварцвальд (ФРН), Буа-Нуар (Вандея, Франція), о. Мадагаскар.

• Список мінералів

• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2013. — Т. 3 : С — Я. — 644 с.
• Лазаренко Є. К., Винар О. М. Ураноцирцит // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
• Ураноцирцит // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.