|
Усиков Олексій Михайлович
Олексі́й Миха́йлович У́сиков (У́сіков) (1897 БіографіяНародився 1897 року в родині селянина-бідняка в селі Троїцьке, тепер Петропавлівський район, Дніпропетровська область, Україна. У 1911 році закінчив початкову сільську школу. З 1911 по 1913 рік наймитував у селі Троїцькому. У 1913–1916 роках — робітник рудника «Вітка» міста Юзівки на Донбасі. З травня 1916 по грудень 1917 року служив у російській армії. Після демобілізації повернувся в рідне село. У жовтні 1918 року вступив у 1-й партизанський полк міста Павлограда Катеринославської губернії. Потім воював у партизанському загоні імені Леніна, який діяв у тилу російських білогвардійських військ генерала Денікіна в напрямку Біла Церква — Катеринослав. У бою під Кременчуком був поранений. У квітні — липні 1920 року — член комісії по боротьбі з бандитизмом і дезертирством в місті Павлограді. З липня по вересень 1920 року служив у 8-му повітряному загоні 51-ї дивізії Червоної армії, яка воювала проти російських білогвардійських військ барона Врангеля під Каховкою. У жовтні 1920 — березні 1921 року — заступник голови комісії по боротьбі з бандитизмом і дезертирством в Павлограді Катеринославської губернії. У 1921–1924 роках — помічник командира полку РСЧА із політичної частини; помічник окружного військового комісара із всевобучу. У 1924–1928 роках — на профспілковій роботі: голова робітничого комітету в Асканії-Новій на Херсонщині; голова Велико-Токмацької районної ради профспілок; секретар Мелітопольського окружного відділу спілки робітників земельного та лісового господарства (Робземлісу). У 1928–1929 роках — секретар партійного комітету заводу «Червоний прогрес» у місті Великий Токмак на Запоріжчині. У 1929–1932 роках — помічник директора заводу в місті Мелітополі; директор заводу «Радіатор» в місті Ржищеві Київської області. У 1932–1936 роках — студент Української промислової академії в Харкові, здобув спеціальність інженера-технолога машинобудування. У 1936–1937 роках — голова Харківської обласної ради товариства винахідників. У жовтні 1937 — травні 1938 року — голова Центральної ради товариства винахідників у місті Києві. З травня 1938 року — на відповідальній роботі в Державній плановій комісії (Держплані) при РНК Української РСР. У травні 1938 — 28 травня 1940 року — голова Державної планової комісії (Держплану) при Раді Народних Комісарів Української РСР. 28 травня 1940 — 25 березня 1946 року — народний комісар промисловості будівельних матеріалів Української РСР. Потім перебував на відповідальній роботі в галузі промисловості будівельних матеріалів. З 1949 року — на науковій роботі. До вересня 1962 року — керівник лабораторії теплоізоляційних матеріалів Науково-дослідного інституту будівельних матеріалів та виробів Академії будівництва і архітектури Української РСР у Києві. Помер у вересні 1962 року в місті Києві. Джерела
|
||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
