Федірко Микола Юрійович

Федірко Микола Юрійович
Федірко Микола Юрійович
Народився	5 жовтня 1920 ; Курилівка, Гміна Курилівка, Лежайський повіт, Підкарпатське воєводство, Республіка Польща
Помер	13 вересня 2004 (83 роки) ; Косів, Івано-Франківська область, Україна
Країна	Польська Республіка; СРСР; Україна
Діяльність	різьбяр по дереву, педагог
Alma mater	Косівський державний інститут прикладного та декоративного мистецтва (1951)
Вчителі	Сагайдачний Євген Якович, Гуз Володимир Васильович, Кіщук Василь Федорович і Павлик Іван Юрійович
Відомі учні	Шевчук Василь Федорович, Хованець Олександр Степанович, Гнатюк Остап Романович і Пасічанський Ярослав Іванович
Заклад	Косівський державний інститут прикладного та декоративного мистецтва
Членство	Спілка радянських художників України
Партія	КПРС
Нагороди	;
	; ; ;

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Федірко.

Микола Юрійович Феді́рко (нар. 5 жовтня 1920, Курилівка — пом. 13 вересня 2004, Косів) — український майстер художнього різьблення по дереву і педагог; член Спілки радянських художників України з 1958 року^[1].

Біографія

Народився 5 жовтня 1920 року в селі Курилівці (нині Лежайський повіт Підкарпатського воєводства Польщі). В рідному селі закінчив 7 класів сільської школи. У 1945 році його сім'я переселилася до Тернопільської області; 1946 року — до Косова^[2]. Упродовж 1946—1951 років навчався на відділенні художньої різьби по дереву у Косівському училищі прикладного мистецтва^[3]. Його педагогами були Євген Сагайдачний, Володимир Гуз, Василь Кіщук, Іван Павлик. Дипломна робота — дитячий гарнітур меблів, прикрашений різьбленим орнаментом^[3]^[4].

Після здобуття фахової освіти був направлений на фабрику «Гуцульщина» у Косові, де зокрема брав участь у ряді спеціальних замовлень: виконав древко прапора УРСР; у співавторстві з іншими майстрами створював декоративно-тематичні вироби до радянських ювілеїв.

Упродовж 1955—1982 років викладав у Косівському училищі прикладного мистецтва. Член КПРС з 1962 року. Серед учнів: Василь Шевчук, Олександр Хованець, Федір Гавриленко, Йосип Приймак, Степан Бзунько, Степан Стефурак^[4]. Жив у Косові, в будинку на вулиці Богдана Хмельницького, № 60^[1]. Помер у Косові 13 вересня 2004 року^[2].

Творчість

Працював у галузі художньої обробки дерева, створював скриньки, декоративні та тематичні тарелі, свічники, панно, древка для прапора^[1]. Серед робіт:

тематично-декоративні тарелі «Богдан Хмельницький» (1954), «Гуцульщина» (1955; Національний музей українського народного декоративного мистецтва), «Захар Беркут» (1959; Літературно-меморіальний музей Івана Франка у Нагуєвичах, «Юрій Шкрібляк» (1959; Національний музей народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Йосафата Кобринського);
панно «Іван Франко на Гуцульщині» (1956), «Каменяр на Прикарпатті» (1958, Літературно-меморіальний музей Івана Франка у Криворівні)^[4], «Тарас Григорович Шевченко й Іван Якович Франко» (у співавторстві з Олександром Іщенком)^[3];
декоративна скринька з силуетом Тараса Шевченка (1963);
декоративні тарілки «Шевченко з сестрою», «Кобзар», «Мені тринадцятий минало…» (Національний музей українського народного декоративного мистецтва), «На панщині пшеницю жала…» та з силуетом Тараса Шевченка (всі 1964);
портрети Володимира Леніна (1974), Лесі Українки (1976);
люстра (1980), таці, підсвічники (1986—1987), кіот (1991—1992), п'ятираменний підсвічник (1993), таця для торта (1994), настільний хрест, шахи з коробкою, оздоблені інкрустапією (обидва 1995).

Брав участь у республіканських виставках з 1951 року, зарубіжних — з 1955 року.

Крім вище згаданих музеїв, твори майстра знаходяться в багатьох інших музеях та приватних колекціях України, а також за кордоном. У Національному музеї народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Йосафата Кобринського зберігаються 14 його творів^[2].