Фернандо I (король Кастилії)

Фернандо I Fernando I
Пам'ятник Фердинанду I у Мадриді
Імператор Іспанії
1056 — 1065
Народження:	1016[1]  Наварра, Іспанія
Смерть:	27 грудня 1065  Леон, Кастилія і Леон, Іспанія
Поховання:	Basilica of San Isidorod
Країна:	Леонське королівство
Релігія:	католицтво
Рід:	Хіменес
Батько:	Санчо III Великий
Мати:	Муніадона Кастильська
Шлюб:	Санча Леонськаd
Діти:	Урака Санчо Ельвіра Альфонсо VI Гарсія
Медіафайли у Вікісховищі

Фернандо I Великий (1016 — 27 грудня 1065) — імператор Іспанії у 1056–1065 роках, король Кастилії та Леону у 1037–1065 роках, визначний політичний та військовий діяч.

Походив з династії Хіменес з Наварри. Син Санчо III Великого, короля Наварри, та Муніадони Кастильської. Про молоді роки мало відомостей. У 1029 році після вбивства Гарсії Санчеса, графа Кастилії, Фердинанда було висуното як претендента на це графство. Права його були значні, оскільки Фердинанд був небожем Санчеса. 1 травня 1030 року врешті-решт Фердинанд офіційно стає черговим графом Кастилії. Проте контроль над графством опинився у руках його батька. При цьому частина території Кастилії було приєднано до королівства Наварра. Водночас, завдяки Санчо III, для зміцнення становища Фердинанда було укладено шлюб останнього із сестрою короля Леона.

Фердинанд залишався номінальним володарем графства Кастилія до смерті батька у 1035 році. З початком самостійного правління вирішив боротися за владу на всьому Піренейському півострові. Спочатку розпочав війну з Леонським королівством, використовуючи порубіжні суперечки. Вирішальна битва між Бермудо III та Фердинандом I відбулося 4 вересня 1037 року біля Тамарона. Тут війська Леону зазнали нищівної поразки, а король Бермудо загинув. Після цього Фердинанд I захопив королівство Леон, використовуючи права своєї дружини — сестри Бермудо III. Коронація відбулася 22 червня 1038 року. З цього моменту Фердинанд I титулювався як король Кастилії і Леону.

Значну частину часу Фердинанд провів для зміцнення свого становища у Леоні. Було проведено реформи з централізації та зміцнення королівської влади. Прикордонні графи були підкорені королівським наказам та законам. Фердинанд I відновив старовинне вестготське право під час соборів у 1050 та 1055 роках.

Водночас він вів підготовку для подальшої боротьби за владу на півострові. 1 вересня 1054 року Фердинанд I у битві при Атапуерці завдав поразки своєму братові Гарсії III, королю Наварри, який загинув у битві. Після цього Фердинанд I відняв раніше приєднані до Наварри землі й змусив свого небожа Санчо IV визнати себе васалом.

Після здобутих перемог Фердинанд I вирішив об'єднати всі християнські держави півострова для потужнішого проведення Реконкісти. У 1056 році він оголосив себе імператором Іспанії. В цьому Фердинанда підтримав папа римський Віктор II.

Водночас із зовнішньою політикою Фердинанд I продовжував докладати зусиль для економічного та політичного розвитку свого королівства. Він суворо обмежував владу феодалів, приборкував найзавзятіших. При цьому приділялось багато уваги будівництву, мистецтву, культурі. Були запрошені численні майстри з Франції та Італії.

У своїй внутрішній політиці Фердинанд I спирався на допомогу католицької церкви. Тому підтримав клюнійську реформу для посилення місцевих єпархій.

У 1057 році Фердинанд I вирішив продовжити відвоювання Піренеїв від мусульман. Спочатку він рушив у західні землі (територія сучасної Португалії). Протягом 1057—1058 років захопив міста Ламегу та Візеу.

У 1060 році Фердинанд I атакував тайфу (князівство) Сарагосу. Для цього Фердинанд I уклав угоди з мусульманським володарем Тортоси, Раміро I, королем Арагону, та Раймундом Беренгаром I, графом Барселони. Завдяки успішним діям Ахмад аль-Муктадир, володар Сарагоси, зазнавши поразки, вимушений був визнати себе васалом Фердинанда I й погодитися на щорічну данину.

У 1062 році розпочав війну з тайфою Толедо, використовуючи за привід образу Толедської мосарабської християнської громади, покровителем якої був Фердинанд I. Він спустошив околиці Толедо й змусив його володаря, Яґ'ю I ібн-Ісмаїла аль-Мамуна, визнати себе васалом й погодитися на сплату данини.

у 1063 році Фердинанд I розпочав війну з тайфами Севілья й Бадахос. Король розбив ворога та змусив їхніх емірів визнати свою владу та сплачувати данину. У 1064 році, після 6-місячної облоги, Фердинанд I захопив місто Коїмбру. Тепер у його владі були землі верхів'я ріки Дору та область ріки Мондего.

У 1065 році Фердинанд I здійснив черговий похід проти мусульман. Цього разу атакував тайфу Валенсія на чолі з еміром Абд аль-Маліком аль-Музафаром, і розбив останнього. Владу над Валенсією передав еміру Толедо Яґ'ї ібн-Ісмаїлу аль-Мамуну, встановив данину з тайфи. Втім вже біля Валенсії тяжко захворів.

Повернувшись додому, помер 27 грудня цього ж року.

Дружина — Санча Леонська.

Діти:

• Урака (1033—1101), сеньйора Замори
• Санчо (1038—1072), король Кастилії у 1065—1072 роках
• Ельвіра (д/н—1101), сеньйора Тороси
• Альфонсо VI (1040—1109), король Леону в 1065—1072 роках, Кастилії, Леону та Галісії у 1073—1109 роках
• Гарсія, король Галісії у 1066—1071 та 1072—1073 роках

• Reilly, Bernard F. The Kingdom of León-Castilla under King Alfonso VI, 1065—1109. Princeton: Princeton University Press, 1988.
• SÁNCHEZ CANDEIRA, Alfonso (1999), Castilla y León en el siglo XI. Estudio del reinado de Fernando I, Madrid, Real Academia de la Historia. ISBN 84-89512-41-8
• Ludwig Vones: Ferdinand I. ‘el Magno’. In: Lexikon des Mittelalters (LexMA). Band 4, Artemis & Winkler, München/Zürich 1989, ISBN 3-7608-8904-2, Sp. 362—363.

́ Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Фернандо I (король Кастилії)