Молодший брат Отто Нойманна. В квітні 1906 року вступив в Імперську армію. Учасник Першої світової війни. У вересні 1921 року демобілізований і вступив у поліцію. В жовтні 1935 року перейшов у вермахт. З квітня 1938 року — командир 17-го піхотного полку 31-ї піхотної дивізії. Учасник Польської кампанії. З грудня 1939 року — командир 191-ї резервної, з листопада 1940 року — 340-ї, з 16 квітня 1942 по 1 лютого 1945 року — командир 712-ї піхотної дивізії. Одночасно 12-29 січня 1944 року виконував обов'язки командира 89-го, з 23 листопада по 16 грудня 1944 року — 30-го армійського корпусу. В лютому 1945 року призначений командиром корпусної групи фон Теттау, проте не зміг її очолити, бо група була оточена. З 5 квітня 1945 року — командир 33-го армійського корпусу. В кінці війни потрапив у полон.
Німецький хрест в сріблі (30 жовтня 1943) — отримав 3 нагороди одночасно за будівництво і комплектування укріплень на голландсько-бельгійському кордоні.
«В оборонних боях у Бельгії особливо відзначилась 712-та піхотна дивізія під командуванням генерал-лейтенанта Нойманна. Дивізія знищила або захопила в період з 3 по 10 вересня 161 танк «Шерман» і бронеавтомобіль,в основному в ближньому бою із застосування протитанкових засобів.» (26 вересня 1944)
Wolf Keilig: Die Generale des Heeres, Podzun-Pallas-Verlag GmbH, 1983, S. 240.
Veit Scherzer: Ritterkreuzträger 1939–1945. Die Inhaber des Eisernen Kreuzes von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündete Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchivs. 2. Auflage. Scherzers Militaer-Verlag, Ranis/Jena 2007, ISBN 978-3-938845-17-2.
