Share to: share facebook share twitter share wa share telegram print page

 

Фрідріх Крістіан Діц

Фрідріх Крістіан Діц
нім. Friedrich Christian Diez Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився15 березня 1794(1794-03-15)[1][2][…] Редагувати інформацію у Вікіданих
Гіссен, Гессен, Німеччина Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер29 травня 1876(1876-05-29)[1][2][…] (82 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
Бонн, Кельн, Рейнська провінція, Прусське королівство, Німецька імперія[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Велике герцогство Гессенське Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьмовознавець, письменник, викладач університету, романіст Редагувати інформацію у Вікіданих
Галузьфілологія Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materГеттінгенський університет і Гіссенський університет Редагувати інформацію у Вікіданих
ВчителіФрідріх Готліб Велькер Редагувати інформацію у Вікіданих
Відомі учніЕдмунд Стенгельd, Вільгельм Маєр-Любке і Гастон Паріс Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовнімецька[5][6] Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладБоннський університет Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоПетербурзька академія наук, Російська академія наук, Прусська академія наук, Баварська академія наук і Teutsche Lesegesellschaftd Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
орден Максиміліана «За досягнення в науці та мистецтві» Орден Pour le Mérite в галузі мистецтв і науки

Фрідріх Крістіан Діц (нім. Friedrich Christian Diez; 1794—1876) — німецький філолог, засновник романської філології; об'єднав романістів історичним методом.

З біографії

Вивчав класичні мови переважно під керівництвом професора Велькера, який, щойно повернувшись з Італії, вселив у свого учня захоплену любов до цієї країни.
У 1818 відвідав Гете, і той, перебуваючи в цей час під впливом Ренуара, переконав Діца звернути особливу увагу на провансальську мову і поезію. Пізніше Діц зайняв кафедру романських діалектів у Бонні.

Подібно до того, як Я. Грімм об'єднав германістів, він пустив у хід історичний метод, але діяв з більшою обережністю. Справа його вдалася цілком, і його граматика і словник, незважаючи на масу пізніших праць, залишаються настільними книгами у всякого фахівця.

Праці

  • Altspanische Romanzen (Berlin 1821).
  • Über die Minnehöfe, Beiträge zur Kenntnis der romanischen Poesie (Berlin 1825; franz. v. Roisin, Lille 1842).
  • Die Poesie der Troubadours (Zwickau 1826; 2. Aufl. v. Bartsch, Leipzig 1883; franz. v. Roisin, 1845).
  • Leben und Werke der Troubadours (Leipzig 1829, mit zahlreichen Übersetzungen; 2. Aufl. v. Bartsch, das. 1882), worin zum ersten Mal eine umfassende und wissenschaftliche Darstellung des Wesens und der Entwicklung der provenzalischen Lyrik im Mittelalter gegeben wird.
  • Grammatik der romanischen Sprachen (Bonn 1836–38, 3 Bde.; 4. Aufl., Bonn. 1876–77; engl. v.n Cayley, 1862; franz. v. Brachet u. a., 1872–76).
  • Etymologisches Wörterbuch der romanischen Sprachen (Bonn 1853, 2 Bde.; 4. Aufl. v. A. Scheler, Bonn 1878), zu dem Jarnik einen Index herausgab (Berlin 1878). Beide Werke behandeln diese Sprachen zum ersten Mal vom vergleichenden historischen Standpunkt aus und sind dadurch für die romanische Philologie epochemachend geworden.
  • Altromanische Sprachdenkmale (Bonn 1846).
  • Zwei altromanische Gedichte (Bonn 1852).
  • Über die erste portugiesische Kunst- und Hofpoesie (Bonn 1863).
  • Altromanische Glossare, berichtigt und erklärt (Bonn 1865).
  • Romanische Wortschöpfung (Bonn 1875).
  • Kleinere Arbeiten und Rezensionen (hrsg. v. Breymann, München 1883).

Примітки

Посилання

Prefix: a b c d e f g h i j k l m n o p q r s t u v w x y z 0 1 2 3 4 5 6 7 8 9

Portal di Ensiklopedia Dunia

Kembali kehalaman sebelumnya