Футбо́лка — предмет одягу, що закриває тулуб та зазвичай не має ґудзиків, коміра та кишень, з короткими рукавами. Футболки, як і будь-який інший одяг, бувають чоловічі і жіночі. Футболку одягають через голову. Її рукави зазвичай доходять до середини плеча. Футболка — предмет гардеробу, що спочатку відносився до спідньої білизни, проте згодом став використовуватися і як верхній одяг.
Історія
Перший одяг, схожий на футболки, з’явився у другій половині XIX століття, коли шахтарі використовували його для ефективного захисту від пилу та спеки. Справжня футболка, як ми її знаємо сьогодні, з'явилася у 1898 році завдяки армії США[1][2].
Починаючи з масового виробництва для морських піхотинців, футболка швидко стала популярною як спідня білизна. Після Другої світової війни вона стала самостійним елементом гардероба і почала використовуватися як верхній одяг[2]. У такому вигляді вона забезпечувала зручність при виконанні важких фізичних робіт у спекотних умовах.
У 1942 році відбувся справжній прорив, коли фотографія військовослужбовця у білій футболці з принтом з'явилася на обкладинці журналу «Life»[3][4]. Після цього футболки стали популярними як засіб передвиборчої агітації та реклами. Фільми, такі як «Трамвай „Бажання“» (1951) та «Бунтівник» (1955), додали популярності футболці як елементу верхнього одягу[5]. В 1960-х роках футболки Tie-dye, асоційовані з етнічним стилем і рухом хіпі, стали модним явищем, що сприяло подальшому розповсюдженню цього предмета гардероба[6].
З можливістю друку на футболках вони стали популярним носієм реклами для політиків та організацій[7]. У 90-х роках нанесення логотипів компаній і рекламних гасел на футболки стало модною тенденцією.
Матеріал
Для виготовлення футболок застосовуються різні види легкого трикотажного полотна (бавовну, змішану бавовну (з еластаном, поліестером), віскозу, віскозу з еластаном, чистий поліестер). Щільність тканин різниться в межах від 110 до 260 г/м².
Технології пошиття
У технології пошиття футболок ключову роль грає уміння працювати з трикотажним полотном: правильно викроювати вироби (подовжньо), ушивати рукави, стежачи за відсутністю складок на проймі, використовувати нитки, що дозволяють виробу тягнутися. Для пошиття футболок, як і для толстовок, використовуються 3 типи швейних машин: оверлок (для сточування плечових та бічних швів), плоскошовна машина (для обробки підгинів та горловини) і одноголкова машина (при дрібній обробці горловини).
Способи нанесення зображень
Найпоширенішим способом нанесення дизайнів на футболки є шовкографія різними типами фарб (водні та пластизолеві з різноманітними ефектами)[8][9]. Не менш популярною залишається машинна вишивка (віскозними або поліестеровими нитками), а також аплікація різних тканинних елементів. Для друку зображень на футболки з поліестеру ідеально підходить сублімація.
Отже, для бавовняних і синтетичних тканин в промисловості використовують такі види нанесення:
шовкографія (шовкодрук, шовкотрафарет)
термодрук (термоперенесення)
прямий цифровий друк
флокування
вишивка (ручна чи машинна)
Сфера вживання
Футболки є одним із найдемократичніших видів одягу, у повсякденному житті в них ми зустрічаємо дітей і дорослих, багатих та бідних, чоловіків і жінок. Безумовно, вони розрізняються за якістю і ціною, проте навіть відомі кутюр'є представлені в цьому сегменті своїми виробами.
Через свою поширеність футболки часто використовуються для рекламних цілей. Вони добре підходять для друку на них зображень, зокрема логотипів компаній, гасел.
Примітки
↑Історія футболки. SINGLEPRINT(рос.). 21 квітня 2017. Процитовано 3 травня 2024.