Філософія техніки

Цю статтю треба вікіфікувати для відповідності стандартам якості Вікіпедії. Будь ласка, допоможіть додаванням доречних внутрішніх посилань або вдосконаленням розмітки статті. (Лютий 2012)

Філософія техніки — дослідження першопричин техніки. Основоположником цього розділу філософії є Ернст Капп, який написав «Основні напрями філософії техніки. До історії виникнення культури з нової точки зору» (1877)^[1]. У 1898 році свої роботи, присвячені філософії техніки, видають німецький філософ Фред Бон (одна з глав книги «Про обов'язок і добро») і російський інженер Петро Енгельмейер (брошура «Технічний підсумок XIX століття»). Предметом систематичного вивчення дана наука стала тільки в XX столітті. Різні аспекти філософії техніки розглядаються в марксизмі, трансгуманізму та ряді інших напрямків.

В основі техніки лежить органопроєкція, тобто техніка створюється за зразком живого організму. Створення техніки не є створення нового, але розкриття природних можливостей організму.

Техніка — це шлях до нових горизонтів буття.

Будь-яка розсудлива людина зможе назвати кілька технічних пристроїв, які його оточують. Фахівці зможуть навіть назвати конкретні приклади пристроїв з досліджуваних або створюваних ними видів техніки. Але це лише матеріальна сторона технічного знання.

Технічні дисципліни, відомі людям, вивчали окремі види або сторони техніки. Філософія техніки стала вивчати техніку глобально: не тільки внутрішній розвиток, але і вплив її на суспільство, приймаючи до уваги історичну перспективу. Розрізняють такі етапи розвитку технічних знань:

• донаукових знань (до другої половини XVIII століття) — знання добуваються емпіричним шляхом і не мають на увазі використання наукових знань;
• зародження технічних наук (з другої половини XVIII століття до 70-х років XIX століття) — починають використовуватися природні наукові знання і з'являються перші технічні науки.
• класичний (до середини XIX століття) — характеризується формуванням ряду технічних теорій, які утворили фундамент для подальшого розвитку.
• сучасний (з середини XIX століття) — технічні науки починають інтегруватися не тільки з природними, а й з громадськими, зароджуються комплексні дослідження, технічні науки дедалі більше диференціюються від природних і суспільних наук.

• В. Лук'янець Філософія техніки // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — С. 682. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.
• Философия техники в ФРГ: сборник / Пер. с нем. и англ. Составл. и предисл. Ц. Г. Арзаканяна, В. Г. Горохова. Редакторы Н. Игнатовская, В. Леонтьев. — Москва: Прогресс, 1989. — 528 с. (рос.)
• Философия техники, история и современность / ред. В. М. Розин. — Москва: ИФРАН, 1997. — 283 с. —ISBN 5-201-01931-5. (рос.)
• Павленко А. Н. Мартин Хайдеггер: Сущность современной техники // Вестник РУДН. — 2003. — № 1 (9). — С. 67—75. (рос.)
• Стёпин В. С., Горохов В. Г., Розов М. А. Философия науки и техники. — Москва: Гардарики, 1996. (рос.)
• Корнилов И. «Философия техники» П. К. Энгельмейера // Высшее образование в России. — 1996. — № 4. — С. 104—111. (рос.)
• Сухоруков В. В. Философия техники. Смысл сущности понятия техники (рос.)
• Владленова И. В. Техногенная цивилизация: философские подходы к проблеме техники // Вестник НТУ «ХПИ». — 2014. — № 7. — С. 58—67. (рос.)

Цю статтю треба вікіфікувати для відповідності стандартам якості Вікіпедії. Будь ласка, допоможіть додаванням доречних внутрішніх посилань або вдосконаленням розмітки статті. (Лютий 2012)