|
Харківське вище військове командно-інженерне училище
 ЗС СРСР, за закінчення військово-навчального закладу — вищих військових училищ та військових інститутів. ХВВКІУ РВ — Харківське вище військове командно-інженерне училище ракетних військ імені Маршала Радянського Союзу Крилова М. І.    Створення училища25 лютого 1941 року, нарком оборони Маршал Радянського Союзу С. К. Тимошенко підписав Указ про створення до 1 липня того ж року, на базі Харківського технічного училища Цивільного Повітряного флоту — Харківського військового авіаційно-технічного училища[1]. Відповідно, 25 лютого і стало офіційною датою створення училища. Харківське військове авіаційно-технічне училищеФормування військового училища випало на час, коли в світі вже тривала Друга світова війна. В СРСР більшість військових училищ було перепрофільовано для підготовки льотного та технічного складу ВПС. Не винятком стало й авіаційно-технічне училище, яке почало своє формування в м. Харкові. В результаті початку війни, нормального навчального процесу в училищі так і не було створено. Стрімкий наступ вермахту на території України поставив перед командуванням училища завдання в найкоротші терміни евакуювати училище. З 20 по 29 вересня 1941 року, курсантський, викладацький, а також комсклад і їх сім'ї були евакуйовані до м. Душанбе. Після прибуття до нового місця своєї дислокації, училище в швидкі терміни налагодило навчальний процес, і вже в жовтні 1941 року на фронт було відправлено понад 1000 авіатехніків. У 1944 році училище було повернуто до місця своєї постійної дислокації до м. Харкова. У зв'язку з повним руйнуванням міста, курсанти деякий час проживали в землянках, бліндажах і наметах. В подальшому, училище було розміщено в навчальних корпусах, а для курсантів були побудовані казарми. Харківське вище авіаційно-інженерне військове училище (ХВАІВУ)22 липня 1948 року, з авіаційно-технічного, училище було реформовано в вище авіаційно-інженерне військове училище (ХВАІВУ)[2]. Училище у складі РВСППісля створення РВСП, деякі авіаційні училища в повному складі були переведені до складу цього новоствореного Виду Збройних Сил колишнього СРСР. Так сталося і з Харківським та Серпуховським військовими училищами, які увійшли до складу РВСП. В подальшому, військове училище було декілька разів реорганізоване з відповідним перейменуваннями, а саме:
Поступово у Харківському вищому військовому командно-інженерному училищі було створено матеріально-технічну базу для підготовки офіцерів-ракетників. Училище заслужено користувався високим авторитетом у військах, випускники ХВВКІУ цінувалися у всіх частинах РВСН. Велику роль у становленні училища, як одного з провідних ВВНЗ РВСП, відіграв Головнокомандувач РВСП Маршал Радянського Союзу М. І. Крилов, після смерті якого училищу було присвоєно його ім'я. За час підготовки офіцерів-ракетників, зі стін училища вийшло понад 30 000 військових фахівців вищої кваліфікації. Навчальний процесСлухачі і курсанти навчалися на 6 факультетах училища за всіма основними спеціальностями, затребуваними в РВСП: інженери-механіки, інженери-електрики, інженери-енергетики, фахівці з електроніки, систем дистанційного керування і контролю, радіо-технічного управління, автоматизованих систем управління та зв'язку, електронно-обчислювальної техніки та спеціального математичного забезпечення. Училище відрізнялося сильним професорсько-викладацьким складом, представлених великою кількістю докторів і кандидатів наук. Кафедри і лабораторії ХВВКІУ були оснащені найсучаснішими на той час приладами, обладнанням, стендами і тренажерами. Училище володіло великою науково-технічною бібліотекою. Багато підручників і навчальних посібників були унікальними, вони розроблялися професорсько-викладацьким складом кафедр училища і користувалися великим попитом в інших споріднених ВВНЗ РВСН. Загальноосвітні кафедри давали слухачам повноцінну вузівську підготовку. Розроблені на спеціалізованих кафедрах училища навчальні програми не поступалися відповідним програмам споріднених військово-інженерних академій. В училищі були створені і багато років успішно функціонували декілька спеціалізованих вчених рад з підготовки кандидатів і докторів наук, існувала власна школа наукових кадрів. Велика кількість випускників училища згодом стала викладачами військових вузів, відомими вченими, а також старшими офіцерами, начальниками відділів та управлінь в об'єднаннях, з'єднаннях, главкоматі РВСП. Серед випускників Харківського училища — значна кількість командирів частин і з'єднань РВСП. Найбільш знамениті воєначальники — Головнокомандувач РВСП генерал армії В. М. Яковлєв (1997—2001) і Командувач РВСП генерал-лейтенант А. А. Швайченко (2009—2010). Начальники училища
Після розпаду СРСР Після розпаду СРСР, у 1991 році, в Міністерстві оборони Росії і Главкоматі РВСП було прийнято рішення про переведення курсантів, викладачів та ряду підрозділів забезпечення Харківського училища в Академію ім. Ф. Е. Дзержинського, Серпуховське, Ростовське і Пермське ВВКІУ РВ. Деякі курсанти і багато викладачів прийняли рішення продовжувати службу в Збройних Силах України. З 01.08.1993 року, ХВВКІУ РВ ім. Маршала Радянського Союзу Крилова М. І. в повному складі увійшло до Харківського національного університету Повітряних Сил. На початку 90-х років частина навчальних корпусів (наприклад, курсантські гуртожитки) були продані або здані в оренду. У нових корпусах училища по вулиці Динамівській в м. Харкові з 2000 року розташовується Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого. Відомі випускники
Примітки
Джерела
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||
