Харьковскій Демокритъ

рос. дореф. Харьківський Демокритъ

Обкладинка часопису
Країна видання	Російська імперія
Місце публікації	Харків
Тематика	гумористично-сатиричний
Мова	російська, українська
Засновник	Василь Маслович
Засновано	1816 (К: (0)←)

Харківський Демокрит — гумористично-сатиричний журнал, який видавався у Харкові у 1816 році. Засновник часопису харківський поет Василь Маслович, який залучив до роботи над виданням чимало людей, які стали пізніше відомими далеко за межами Слобожанщини — Грігорія Квітку (котрий на той час ще не взяв собі псевдоніму «Основ'яненко»), Акіма Нахімова, Івана Срезневського, Розумника Гонорського, Ореста Сомова, Олександра Паліцина. Матеріали у часописи ділилися на три частини — «поезія, проза, суміш», загальний напрямок був сатиричний, але без політичної забарвленості. У прихованій формі критикувалося кріпацтво та інші вади тогочасного суспільно-політичного ладу, крім того, містилося багато матеріалів, пов'язаних з гострими повсякденними питаннями життя Харкова. Представлений також був жанр літературної пародії. «Харківський Демокрит» видавався російською мовою, проте твори, пов'язані з минулим або тогочасним життям Слобожанщини, вміщали багато українізмів, пізніше у часописі з'явилося кілька творів, цілком написаних українською мовою — які належали перу Василя Масловича^[1]. Харківський Демокрит був першим часописом, який виходив на території України, першим часописом, де була вжита українська мова та першим суто гумористичним виданням у Російській імперії^[2]. Видання часопису було припинено у червні 1816 року, про що читачів проінформували три слова "Кончина «Харьковского Демокрита», надруковані на останній сторінці. Незважаючи на короткий час видання, часопис мав великий вплив на інтелектуальне життя Слобожанщини та Лівобережної України загалом, у ньому розпочали свою літературну діяльність Григорій Квітка, Орест Сомов, Акім Нахімов. Традиція «Харківського Демокрита» була пізніше продовжена в «Українському Віснику». Деякі твори, вперше надруковані на сторінках «Харківського Демокриту», пізніше виходили окремими виданнями.

• Гражданскому Чиновнику (эпитафия)*

Здесь погребен приказный
щастливый сиречь плут
он толк давал указам разным
ему же не дан кнут

• Основание Харькова*

Галко! Що мени робыть?
Як без тебе ризно жить?
Я, убогий сиротинка,
полюбыв тебе!
А Харков, твий пан-отець
не сплете наших сердець
Як любов мою пронюха
лыхо буде нам!

1. ↑ А. Ф. Парамонов Из утраченных лиц: харьковский баснописец Маслович [1] [Архівовано 27 серпня 2010 у Wayback Machine.]
2. ↑ Харьковский Демокрит [2] [Архівовано 5 серпня 2010 у Wayback Machine.]

• Кравченко В. В. Харьковский Демокрит [Архівовано 13 березня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 362. — ISBN 978-966-00-1359-9.
• «Харківський Демокрит» у оцифрованому вигляді [3] [Архівовано 26 січня 2012 у Wayback Machine.]

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.

• «Харьковский Демокрит» // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 556.

Це незавершена стаття про журнал. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.