Царик Григорій Якович
Ца́рик Григо́рій Я́кович (12 січня 1909, селище Лісняки, тепер частина міста Яготина Яготинського району Київської області — 30 червня 1974, місто Київ) — український токар-інструментальник київського заводу «Арсенал», новатор виробництва. Депутат Верховної Ради УРСР 2—8-го скликань (1947–1974). Член Президії Верховної Ради УРСР 6—7-го скликань. Заслужений раціоналізатор України (1963), Герой Соціалістичної Праці (15.06.1964). БіографіяНародився в бідній родині в селі під Яготином. Трудову діяльність розпочав у 1922 році учнем токаря механічної майстерні. З 1927 року працював на Київському заводі «Арсенал» токарем-інструментальником. З 1930 по 1932 рік служив у Червоній армії. З 1932 року знову працював токарем-інструментальником на Київському заводі «Арсенал». У роки німецько-радянської війни, коли завод «Арсенал» був евакуйований до РРФСР, Григорій Царик щодня виконував норми на 600%. Комуністична пропаганда називала його «одним з перших стахановців у Києві», потім — організатор шкіл передових методів праці. Делегат десяти з'їздів КПРС і КПУ, сім термінів був депутатом Верховної Ради УРСР. Жив у Києві. Помер 30 червня 1974 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 7). У 1974–2023 роках на честь Григорія Царика було названо вулицю в Києві. Нагороди
Посилання
Джерела
|