Церква Успення Пресвятої Богородиці (Бесіди)
Це́рква Успення Пресвятої Богородиці в Бесідах — культова споруда в селі Бесіди, прилученому до парохії с. Любеля Великомостенського деканату. Дерев'яна церква Успення Пресвятої Богородиці збудована в 1667 році, належала до василіянського монастиря. Пам'ятка архітектури національного значення. Її вважають одним із трьох найстаріших храмів Жовківського району. ІсторіяВасиліянський монастир у БесідахПобудована в 1667 році, належала до василіянського монастиря, оточеного оборонними земляними валами і ровом, який розташовувався на березі річки Білої. Монастир заснували отці Філарет Служка і Теофан Осташевич.[1] У 1672 році монастир отримав привілей короля Собеського на землеволодіння, право збудувати бровар, винницю, млин, укріплення, порохівню, право на книгодрукування. У 1667 році єпископ Йосиф Шумлянський призначив ігуменом о. Філарета. У 1724 році ігуменом був І. Галятовський. У монастирі налічувалося 19 ченців. У 1754 році в монастирі мешкало семеро ченців: о. Боніфатій Ґоралевський, ігумен, о. Йосиф Юркевич, вікарій, о. Онуфрій Тарнополець, о. Інокентій Зінковський, о. Софроній Розенберський, бр. Йоаникій Рибчинський, бр. Йосиф Волковинський.[2] У першій половині 1770-х років у монастирі тимчасово проживав жовківський архимандрит-коад'ютор Йосиф Дзьоковський. У 1775 році Бесідський монастир приєднано до Жовківської архимандрії. У 1776/1777 році там мешкало двоє василіян: о. Йосиф Лозинський і бр. Бенедикт Дзьоковський.[3] В архіві зберігається ряд документів монастиря XVIII — XIX століття. Монастир проіснував до 1787 року. Свято-Успенська церкваПісля закриття монастиря Успенська церква стала парафіяльною. У 1835 році на місці старого храму збудували новий дерев'яний. Реконструйована у 1847 році та ремонтована у 1890-х роках.[1] У 1751 році збудована дзвіниця, яку відремонтували в 1847 році. Перед 1912 роком підвищено баню, добудовано на західному фасаді ганок, та помальовано церкву всередині. Будівля двозрубна, тридільна. Бабинець завершений чотирибічним верхом з одним заломом, вкритим великою чотирибічною бане. Над спільним двосхилим дахом нави і вівтаря здіймається невелика восьмибічна баня. Церкву оточує піддашшя. Поряд розташована двоярусна надбрамна дзвіниця колишнього монастиря[4]. До 1946 року церква була греко-католицькою. Упродовж 1961–1989 років стояла зачиненою. З 1989 року — постійно діюча (парох о. Роман Демкович). В архівних церковних документах як православна не зареєстрована. Парохи
…
Примітки
Посилання
|