Чемпіонат Європи з кросу був започаткований у 1994 як змагання дорослих легкоатлетів з бігу пересіченою місцевістю. Починаючи з 1997 до програми змагань були додані забіги юніорів (зараз — атлетів у віці до 20 років). У 2006 були вперше визначені переможці серед молоді (атлетів у віці до 23 років). Починаючи з 2017 до програмі змагань включається змішана кросова естафета, що складається з чотирьох етапів, з яких два біжуть чоловіки, а інші два — жінки[1].
Програма чемпіонату включає 6 забігів, по одному для спортсменів однієї статі кожної вікової категорії (дорослі, молодь та юніори), та змішану естафету. Від однієї країни в кожному забігу можуть вийти на старт до 6 спортсменів. Крім розіграшу індивідуальних нагород, розігрується командна першість для чоловіків та жінок в межах кожної вікової категорії. Загалом, на континентальній першості з кросу вручається 13 комплектів нагород.
Місце кожної країни у командному заліку визначається сумою місць, які посіли перші три спортсмени цієї країни. У разі рівності сум місць у двох або більше команд, у загальному заліку вище розташовується та команда, атлет якої посів перше або найближче до першого місце у особистому заліку. Всі атлети країни, яка посіла 1-3 місця в межах командної першості, за умови фінішування на дистанції отримують «командні» медалі.
Зазвичай траси змагань прокладаються як кругові у парках, приміських рекреаційних зонах тощо. Довжина кола зазвичай становить 1-1,5 км. Дистанції є різними для кожної вікової категорії та їх довжина залежить від рельєфу місцевості, де розташовані траси. Загальноприйнятою є орієнтовна довжина дистанції 10 км для дорослих чоловіків, 8 км — для дорослих жінок та молодих чоловіків, 6 км — для юніорів та молодих жінок, 4 км — для юніорок[2].