З 9 грудня 1984 року одружена з поетом Джаведом Ахтаром (нар. 1945). У чоловіка є двоє дітей від першого шлюбу: Фархан і Зоя, обидва зайняті в кіноіндустрії.
Кар'єра
Шабана закінчила курс акторської майстерності в Індийському інституті кіно і телебачення. Її першою роботою в кіно став фільм FaaslaАббаса Хваджа Ахмеда, який, однак, вийшов на екрани вже після прем'єри «Паростка»[en] Шьяма Бенегала[2]. Останній приніс акторці Національну кінопремію за найкращу жіночу роль[3]. Згодом вона удостоювалася цієї нагороди ще чотири рази за роботи у фільмах «Усвідомлення»[en](1982), «Руїни»[en](1983), «Переправа»[en](1984) та «Хрещена» (Godmother (1999))[4]. Подальше співробітництво з Бенегалом у фільмах «Кінець ночі»[en] (1975), «Безумство»[en](1978), «Ринкова площа»[en] (1983), Susman (1987) та Antarnaad (1991) зробило її однією з найвідоміших акторок парального кіно[en]. Вона також працювала з такими визнаними режисерами, як Сатьяджит Рай, Мрінал Сен, Саїд Мірза, Гаутам Гхош, Саї Паранджпаї, Апарна Сен та Махеш Бхатт. У їхніх фільмах вона практикувала «природний» стиль гри, з відсутністю гриму, вираженим регіональним акцентом (області Андхра в «Ростці» і «Кінці ночі» та парсі в «Пестонджі») та театральною технікою чергування недбалих жестів та драматичних пауз[5].
Шабана відома також як політична активістка, що піклується про мешканців нетрів і безпритульних, а також протистоїть різним антигромадськими організаціями, які відіграли значну роль, наприклад, у громадських заворушеннях 1993 року в Бомбеї. 1988 року акторка була нагороджена четвертою за значущістю громадянською нагородою Індії — орденом Падма Шрі. У 1998 році була номінована у верхню палату парламенту Індії — Радж'я Сабха[4].
