|
Шило Василь Степанович
Васи́ль Степа́нович Ши́ло (1896, село Забір'я Чернігівської губернії (за іншими даними — в селі Зазора Орловської губернії), тепер Красногорського району Брянської області, Росія — січень 1977, Київ) — український радянський діяч, нарком зернових і тваринницьких радгоспів Української РСР. Депутат Верховної Ради УРСР 1-го скликання. Кандидат у члени ЦК КП(б)У (1940—1949). БіографіяНародився в родині селянина-бідняка. Шістнадцятирічним юнаком розпочав свою трудову діяльність. Спершу працював телефоністом, а потім діловодом телефонного відділення в містечку Сухарі(?) Орловської губернії. До 1915 року — волосний писар. У 1915–1917 роках — у російській імператорській армії. Учасник Першої світової війни. Працював головою Надзвичайної комісії (ЧК) Суразького повіту Чернігівської губернії. З 1919 року — в Червоній армії. Учасник громадянської війни на території України та Росії. Служив військовим комісаром і головою продовольчого комітету 2-го Богунського і 4-го Таращанського полків 1-ї Української Радянської і 44-ї Сиваської дивізій РСЧА. Брав участь у боях на Південно-Західному фронті проти військ УНР, російських білогвардійських військ генерала Денікіна та польського війська. У 1920–1923 роках — повітовий продовольчий комісар в Золотоноші на Черкащині, а потім — в Олександрії. Працював директором цукрового комбінату. З 1928 по 1929 рік — керуючий радгоспами цукрового комбінату в селі Почапинці. З 1929 року — студент Київського сільськогосподарського інституту цукрової промисловості, здобув фах агроінженера. Після закінчення інституту керував сільськогосподарською групою Київської обласної Контрольної комісії — Робітничо-селянської інспекції. Через рік працював головою комісії із визначення врожайності в Калінінській (тепер — Тверській) області РРФСР. З 1937 по 1938 рік — інспектор Київської обласної державної комісії із сортовипробовування зернових культур. У травні 1938 — 8 січня 1941 року — народний комісар зернових і тваринницьких радгоспів Української РСР. Звільнений із посади наркома, «як такий, що не справився з роботою». З червня 1941 року — в Червоній армії, учасник німецько-радянської війни. Служив начальником управління 38-ї армії, заступником начальника тилу 38-ї армії з трофеїв, начальником управління трофейного озброєння 4-го Українського фронту. Після демобілізації працював на різних керівних посадах в органах державного контролю Української РСР. Потім — персональний пенсіонер союзного значення. Проживав у Києві. Помер у січні 1977 року. Звання
Нагороди
Посилання
Джерела
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||
