У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем
Штокалко.
Зіно́вій Па́влович Што́калко (псевдонім — Зіновій Бережан; 25 травня 1920, м. Бережани, за іншими даними — село Кальне, нині Козівського району Тернопільської області[1] — 28 червня 1968, м. Нью-Йорк, США) — український поет-модерніст, студентський діяч та лікар-інтерніст, онколог і дерматолог, бандурист. Доктор медицини (1951). Син Павла Штокалка.
З життєпису
Закінчив Бережанську гімназію в 1938 році. У вільний від навчання час юнак збирав музичний фольклор Західної України (свідченням є збережений зошит із записами народних пісень за 1936 р.), займався фотографуванням, радіотехнікою, спортом. У Бережанах Зіновій почав опановувати гру на бандурі у Юхима Клевчуцького.
Навчався у Львівському медичному інституті (1939—1941). Від 1944 — у таборі для переміщених осіб у Німеччині.
Медичні студії закінчив у Мюнхені (1951) в Університеті Людвіга-Максиміліяна. Еміґрував до США (1952). Працював у лікарні Метрополітен; згодом — на дільниці у Брукліні.
У 1940-х pp. був студентським діячем у Мюнхені (редактор тижневика «Студентські Вісті», 1946—1948).
Наукова діяльність
Автор наукових статей з етіології новоутворів та лікування злоякісних пухлин.
Музична діяльність
Штокалко відомий також як визначний виконавець дум на бандурі, соліст і член управи Капели Бандуристів ім. Шевченка в Америці. Вивчав гру на бандурі у Юхима Клевчуцького в Бережанах та в Юрія Сінгалевича у Львові та деякий час був під впливом виконання харківського бандуриста Григорія Бажула.
Штокалко концертував з групами й індивідуально в Україні, Німеччині та США.
Від 1939 разом з Юрієм Сінгалевичем і Ф. Якимцем входив у Львові до тріо бандуристів.
Зібрав та опрацював понад 300 дум і балад, козацьких, стрілецьких, повстанських та інших пісень. Автор «Кобзарського підручника» (К. — Едмонтон, 1992), багатьох пісень і дум, історично-теоретичної праці про бандуру. Залишив звукозаписи козацьких та інших дум у супроводі бандури. Бандуру зробив майстер Семен Ластович.
Учні
Праці
- Штокалко З. Критичні завваги до стану сучасного кобзарства // Українські вісті, 6.ІІ.1949, Новий Ульм, Німеччина // Бандура, 1981, № 3-4,— C. 11-15.
- Штокалко З. Підручник гри на бандурі // (рукопис) — 112 с.
- Штокалко З. Кобзарський підручник // Едмонтон-Київ, Вид-во Канадського інституту українських студій; 1992 (ред. А. Горняткевич) — 346 с.
- Штокалко З. Кобза: Збірка Пєс Для Бандури // Едмонтон-Київ, Вид-во Канадського інституту українських студій; 1997 (ред. А. Горняткевич) - 560 с.
Звукозапис
У 1970 році, українська книгарня "Сурма", в Ню Йорку, посмертньо випустила один альбом, на двох платівках. Цей альбом також був випущений у 1985 році на одній касеті. Більшість з тих пісень були накручені у 1952 році.
О, Думи Мої - Пам'яті Бандуриста З. Штокалка - Зіновії Штокалко (Сурма, 1970, Ню Йорк)
- "Дума про Олексія Поповича" (11:40)
- "Сіяв Мужик Гречку" (3:12)
- "Іди Від Мене" (3:30)
- "Дума про Козака Голоту" (7:30)
- "Турецький Танець" (3:30)
- "Чичітка" (3:05)
- "Дума про Озівських Братів" (13:00)
- "Дума про Марусю Богуславку" (6:45)
- "Вязанка Украінських Народних Пісень" (3:00)
- "Марш Партизанів" (2:20)
Літературна спадщина
Літературна спадщина Зіновія Штокалка маловідома широкій суспільності. За його життя опубліковано лише два твори у німецькому перекладі Елізабет Котмаєр («Антологія», 1957). У другому числі альманаху «Хорс» на початку 1950-х років видруковано невелику добірку із поезії та прози Бережана, все інше залишилось у рукописах. Українською мовою вперше його поезія опублікована в II томі «Координати» (Мюнхен, 1969).
«На окраїнах ночі» (Мюнхен, 1977; під авторськім псевдом "Зіновій Бережан"; тираж 400): У тій посмертній збірці творів та віршів є вміщено передмову-літературний портрет Штокалка, створений письменником Ігорем Костецьким.
Збереглось 25 літературних текстів Бережана у виконанні автора, переписаних сьогодні з аудіокасет на компакт-диски.
Художня спадщина
Штокалко також виявив себе як митець-графік. Відомі дві малярські роботи студентських років — портрет матері та сюрреалістичний автопортрет олівцем — написані в Україні. Митець цікавився новими течіями в мистецтві початку XX століття, зокрема сюрреалізм Сальвадора Далі, з яким був особисто знайомий. Ці впливи відобразилися у пізніших творах — автопортреті та двох картинах-масках, уміщених на сторінках книги «На окраїнах ночі».
Примітки
Література
- Майстренко Л. Зіновій Штокалко — бандурист віртуоз // Бандура, 1981, № 3-4, — С. 2-7
- Мішалов В. Зіновій Штокалко // журнал «Бандура», ч. 3-4, 1981
- Мішалов В. В пам'яті невмирущої слави бандуриста // журнал «Бандура», ч. 3-4, 1981
- Дутчак В. Кобзарський підручник Зиновія Штокалка: теоретичні та практичні узагальнення // Бандура. — № 71-72. — С. 21-23.
- Майстренко Левко. Др. мед. Зіновій Штокалко — згадка приятеля // Пропам'ятна книга з нагоди 25 ліття УЛТПА (1950—1975). — Н. Й., 1975. — С. 393—395
- Мазурак Я. Літературна Бережанщина: Біографічний довідник // Бережани, 2000.
- Вірші // Координати: Антологія сучасної української поезії на Заході. — Мюнхен, 1969. — Т. 2;
- На окраїнах ночі. — Штуттґарт-Нью-Иорк, 1977.
- Баран М. «А у кобзи струни дивні…» //За вільну Україну. — 1995. — 27 трав.
- Баран М. Чарівник бандури // Русалка Дністрова. — 1995. — № 13 (черв.).
- Волинець Н. Повернувся до рідної землі // Жайвір: Літ.-мист. іст.-краєзнав. альманах. — 1995. — трав.
- Гладун Л. Повернення // Західна Україна. — 1992. — № 21 (трав.).
- Костецький І. Молодий бандурист // Жайвір: Літ.-мист. іст.-краєзнав. альманах. — 1995. — трав.
- Мельничук Б. Штокалко Зіновій (псевд. Зіновій Бережан, 25.05.1920, с. Кальне Козівськ. р-ну — 28.06.1968, м. Нью-Йорк, США) — кобзар-бандурист, композитор, поет, прозаїк, лікар, художник // Тернопіль вечірній. — 1997. — 19 берез.
- Мішалов В. Ю. Харківська бандура — Культурологічно-мистецькі аспекти ґенези і розвитку виконавства на українському народному інструменті — (Серія Слобожанський світ) — Харків — Торонто, 2013. — 368 с.
- Подуфалий В. Багатогранний талант // Храм книги: Літопис Бережан. регіон. центру укр. книги. — Бережани, 1994. — С. 99-103.
- Подуфалий В. Композитор, бандурист, співак // Селянська доля. — 1991. — 28 трав.
- Подуфалий В. Штокалко Зіновій // Тернопіль. — 1993. — № 3. — С. 45.
- Прус Р. Зіновій Штокалко // Жайвір: Літ.-мист. іст.-краєзнав. альманах. Спец. вип., 1993. — С. 13.
- Пундій П. Зіновій Штокалко // Жайвір: Літ.-мист. іст.-краєзнав. альманах. — 1995. — трав.
- Савчук В. Скальпель, перо і бандура // Бережанське віче. — 1993. — 28 серп.
