|
Штриголь Віктор Михайлович
Штри́голь Ві́ктор Миха́йлович (нар. 21 жовтня (2 листопада) 1905 Полтава, Україна — пом. 3 січня 1964, Алма-Ата, Казахська РСР) — командир 112-го гвардійського стрілецького полку 39-ї гвардійської стрілецької дивізії 8-ї гвардійської армії 3-го українського фронту, Герой Радянського Союзу. БіографіяНародився 21 жовтня (за новим стилем 2 листопада) 1905 року в Полтаві на Україні, що належала тоді до Російської імперії[1]. Українець Закінчив три класи полтавської середньої школи № 1 і школу ФЗО. Працював столяром на деревообробній фабриці[2]. У 1927 році призваний у Червону армію. У 1929 році закінчив Київське військово-піхотне училище, а потім, у 1932 році, — танкові курси перепідготовки командного складу РСЧА. На фронтах Німецько-радянської війни з червня 1941 року. Воював на Західному, Сталінградському, Південно-Західному фронтах, а з жовтня 1943-го — на 3-му Українському фронті[1]. 12 листопада 1942 року, під час Сталінградської битви, майор Штриголь був призначений командиром 92-ї бригади морської піхоти. Червонофлотці бригади під його командуванням билися на смерть у районі елеватора на околиці селища Купоросне в Сталінграді. Потім залишки бригади влилися до складу 39-ї гвардійської стрілецької дивізії, а підполковник Штриголь був призначений командиром 112-го гвардійського стрілецького полку. Після Сталінградської битви полк під його командуванням брав участь у боях на Харківщині, звільняли від німців Запорізьку та Дніпропетровську області[1]. Великі надії німецьке командування покладало на «східний вал» — добре укріплений правий берег Дніпра. Серед героїв, що штурмували «східний вал», були і бійці 112-го гвардійського стрілецького полку В. М. Штриголя. Як відзначали в поданні командувач 8-ю гвардійською армією генерал-полковник І. І. Масленніков і командувач військами 3-го Українського фронту генерал армії Р. Я. Малиновський, командир 112-го полку гвардії підполковник Штриголь проявив бойову майстерність і особисту мужність 25 жовтня 1943 року при форсуванні полком Дніпра на рубежі Лоц-Кам'янка — Кайдаки, на південь від Дніпропетровська. В ніч на 25 жовтня полк під безперервним кулеметно-артилерійським вогнем противника стрімким кидком подолав водний рубіж і увірвався в села Кайдаки і Сурсько-Покровське. Вибивши противника з населених пунктів, полк убезпечив дивізію від ударів противника з флангу та сприяв переходу в наступ основних сил дивізії. Командир полку постійно знаходився в лавах атакуючих[2]. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 19 березня 1944 року за вміле керівництво бойовими діями полку при форсуванні Дніпра, захоплення плацдарму на його правому березі і проявлені при цьому мужність і відвагу гвардії підполковнику Штииголю Віктору Михайловичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка». Віктор Михайлович Штріголь був призначений командиром 39-ї гвардійської стрілецької дивізії, яка надалі брала участь у звільненні від німців Миколаївщини, боях за Одесу, а потім, вже в складі 1-го Білоруського фронту, — у звільненні Польщі[3]. Командувач 8-ю гвардійською армією Василь Іванович Чуйков згадував[4]:
Після війни, у 1946 році, полковник Штріголь закінчив прискорений курс Військової академії Генерального штабу, продовжував служити в ЗС СРСР. У 1955 році звільнений у запас. Жив і працював у Казахстані в Алма-Аті. Помер 3 січня 1965 року.1 Нагороди
Примітки
ЛітератураГерои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М.: Воениздат, 1988. — Т. 1. — 863 с. — ISBN 5-203-00536-2 |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||
