Шульгін Микола Павлович

Шульгін Микола Павлович
Народився	19 грудня 1915(1915-12-19)  Петроград, Російська імперія
Помер	9 жовтня 1995(1995-10-09) (79 років)  Київ, Україна
Країна	Російська імперія  Російська республіка  УНР  Українська Радянська Соціалістична Республіка  СРСР  Україна
Національність	росіянин
Діяльність	інженер, міністр, політик
Посада	Deputy of the Donetsk City Councild
Партія	КПРС
Нагороди

Микола Павлович Шульгін (19 грудня 1915(1915-12-19) , Петроград  — 9 жовтня 1995(1995-10-09) , Київ ) — український радянський політичний та партійний діяч, інженер. Міністр будівництва і експлуатації автомобільних шляхів УРСР. Депутат Верховної Ради УРСР 6—11-го скликань. Кандидат у члени ЦК КПУ в 1961—1981 роках.

Народився 19 грудня 1915(19151219) року в багатодітній родині службовця в Петрограді, тепер Санкт-Петербург, Росія. 1917 року родина переїхала на проживання до міста Юзівки (тепер Донецька).

Закінчив Сталінський будівельний технікум.

У 1931—1934 роках — землекоп, арматурник, десятник, технік, старший технік будівельних управлінь на Донбасі і Запоріжжі. У 1934 році — старший виконроб будівництва Івановської машинно-тракторної станції (МТС) у Саратовській області РРФСР.

У 1934—1940 роках — конструктор, старший конструктор науково-дослідного сектора і проектного бюро Індустріального інституту міста Сталіно; керівник групи з проектування і реконструкції шахт проектної контори тресту «Донбасвугілля»; заступник начальника будівельного відділу проектної контори «Донвуглепроект».

Без відриву від виробництва закінчив три курси факультету гірничої справи Сталінського гірничого інституту, потім вчився на факультеті промислового і цивільного будівництва Московського інституту інженерів комунального будівництва.

У 1939 році закінчив Московський інститут інженерів комунального будівництва.

У 1940—1943 роках — у лавах Червоної армії: писар, старший розвідник-спостерігач батареї управління, начальник обчислювальної команди штабу 100-ї гаубичної артилерійської Севської бригади на Північно-Західному, Центральному, Білоруському, 1-му Білоруському фронтах. Учасник німецько-радянської війни.

Член ВКП(б) з 1943 року.

У 1945—1950 роках — головний інженер проектної контори «Облкомунпроект» Сталінської області; головний інженер проектної контори «Облпроект» Сталінської області.

У 1950—1953 роках — заступник голови, у 1953—1954 роках — 1-й заступник голови виконавчого комітету Сталінської міської ради депутатів трудящих Сталінської області.

У 1954—1959 роках — 2-й секретар Сталінського міського комітету КПУ Сталінської області.

У 1959—1960 роках — заступник голови виконавчого комітету Сталінської обласної ради депутатів трудящих.

У 1960—1968 роках — 1-й секретар Донецького міського комітету КПУ.

У листопаді 1968 — 29 квітня 1987 року — міністр будівництва і експлуатації автомобільних шляхів УРСР.

У 1970 році заснував Державний інститут дорожніх досліджень, тепер — «ДерждорНДІ» імені Миколи Шульгіна^[1].

З 1987 року — на пенсії в Києві. Помер на 80-му році життя 9 жовтня 1995 року. Похований разом з дружиною на Байковому кладовищі (ділянка № 49а, 50°24′59.55″ пн. ш. 30°30′5.01″ сх. д. / 50.4165417° пн. ш. 30.5013917° сх. д. / 50.4165417; 30.5013917).

• старшина

• орден Леніна
• орден Жовтневої Революції
• орден Трудового Червоного Прапора
• орден «Знак Пошани»
• орден Дружби народів
• орден Вітчизняної війни 2-го ст. (1944)
• орден Вітчизняної війни 1-го ст. (1985)
• орден Червоної Зірки (1943)
• медалі
• лауреат Державної премії Української РСР в галузі науки і техніки.

• Депутати Верховної Ради УРСР. 11-е скликання — 1985 р.

• [1]^{[недоступне посилання з серпня 2019]}