У 1906-1908 рр. почав збирати картини старих майстрів. Його збірка з часом налічувала приблизно 150 картин, здебільшого нідерландських і фламандських художників.
Щавинський — один з організаторів виставки «Мистецтво союзних народів» 1914 року, де показав картини своєї збірки.
У 1917 р. склав заповіт, за яким збірка відходила Києву. Картини передали в Київ лише у 1926 за наполегливості музейника Сергія Гілярова.
У 1908-1916 рр. розміщав у журналі «Старые годы» статті про образотворче мистецтво Нідерландів, техніку давньоруського малярства. Крім досліджень з історії фарб, студія «Шевченко і Рембрандт» та ін.
У 1935 р. посмертно видано його «Нариси з історії техніки живопису й технології фарб у Давній Русі» (рос.«Очерки по истории техники живописи и технологии красок в Древней Руси»).
Імовірно, залучився до колекціонування картин досить пізно, у 1906—1908 рр. На відміну від аристократичної родини Ханенків не мав ні значних коштів, ні вільного часу, ні можливості часто відвідувати закордонні мистецькі аукціони.
До 1917 року його мистецька збірка нараховувала близько 150 картин, які він і планував передати Києву за заповітом, складеним у буремний, непередбачуваний 1917 рік. Але трагічні події стануть на перешкоді і збірка буде передана в Київ лише в 1926 році завдяки наполегливості Гілярова Сергія. Разом з картинами убитого Щавинського в Київ передали й картини дружини Василя Олексадровича, кількість яких не перевищувала двісті зразків. Серед художників збірки були такі:
