|
Юзеф Саре
Юзеф Саре (Józef Sare, також Saare, Sarre; 1 жовтня 1850 Хоровиці — 23 березня 1929 Краків) — польський архітектор, віце-президент Кракова, посол до Галицького сейму. БіографіяНародився 1 жовтня 1850 року в єврейській родині в селі Хоровиці Малопольського воєводства. Низка джерел подає неправильну дату народження — 20 листопада.[1] Син краківського будівничого Саломона Саре і Даніелі з Кляйнбергерів. У Кракові закінчив середню школу. 1863 року у свого дядька Шимона Саре в селі Пшегіня Духовна працював при виготовленні амуніції для учасників січневого повстання. Через це мав проблеми з австрійською владою. Ув'язнення в Куфштайні вдалось уникнути завдяки заступництву дядька.[2] Вищу освіту здобував спочатку у краківському Інституті технічному (1861—1867), а згодом у Відні. 1868 року вступив на Службу державного будівництва як будівельний практикант. Згодом призначений у будівельний відділ Намісництва. Працював при будівництві Західногалицької залізниці, спорудженні мосту на Віслоці. 1880 року переїхав до Кракова. Там працював при делегатурі колишнього Намісництва, а згодом очолив її. Протягом 1902—1914 років чотири рази обирався членом міської ради від курії інтелігенції. 28 червня 1905 року обраний віце-президентом Кракова. Переобраний у 1908, 1911, 1914 роках (останній раз — одноголосно). Загалом обіймав посаду віце-президента без перерви 24 роки до самої смерті. 1907 року від Краківської торгово-промислової палати обраний послом до Галицького крайового сейму у Львові. Згодом обирався ще тричі і пробув послом до 1914 року. Належав до п'яти сеймових комісій. Член Краківського технічного товариства. Три роки очолював його, іменований почесним членом.[3] Від 1878 року належав також до львівського Політехнічного товариства[4], 1880 року входив до його правління, де виконував функцію заступника секретаря[5], а 1929 року іменований почесним членом. Був президентом наглядової ради Краківської трамвайної спілки, а також Житлової спілки. 1914 року входив до Чільного народного комітету, брав участь у творенні Легіонів польських. 1917 року у чині радника двору залишив державну службу. Того ж року відзначений Командорським хрестом цісаря Франца-Йосифа. 1926 року — Кавалерським хрестом Ордену Відродження Польщі.[6] Російський уряд нагородив Саре Орденом Святого Станіслава II класу. Ще як практикант служби державного будівництва працював при спорудженні мосту на ріці Віслока і при будівництві Західногалицької залізниці. Пізніше у намісництві був задіяний при будівництві гімназії в Тарнові і в'язниці у Львові на вул. Галицькій (тепер вул. Князя Романа). Працюючи у Сеймі, опікувався зокрема спорудженням психіатричного закладу в Кобежині. Автор проектів низки споруд у Кракові. Це зокрема споруда Collegium Medicum при вулиці Гжегужецькій, 16 (1893—1896); гімназія ім. Яна Собеського на вулиці Собеського, 9 (1896—1898); гімназія Новодворського, колишня св. Анни (1899); психіатрична клініка на вулиці Коперника, 48[джерело?]; Collegium Agronomicum при алеї Міцкевича, 21 (1908–1911).[7] Щодо авторства проектів двох гімназій існує однак альтернативна позиція Габріеля Невядомського, який стверджує, що Саре лише виконав проект на базі ескізів із Відня, а також керував їх будівництвом.[8] Саре справді спорудив багато об'єктів у Кракові за проектами інших архітекторів. Зокрема за проектом Станіслава Цехановського — школа реальна на вул. Сверчевського, 12 (1893—1895); хірургічна клініка на вулиці Коперника, 40 (1896–1898) і офтальмологічна за тією ж адресою (1897—1899). За проектом Ігнаци Венцля — клініка внутрішніх хвороб на вулиці Коперника, 15 (1897—1900). За проектом Альфреда Броневського — дім Староства на вулиці Баштовій, 22 (1898—1900).[7] Брав участь у роботах зі створення Великого Кракова — реалізував приєднання Подгужа і сусідніх гмін. Причетний до розбудови водогону, створення Вольського парку, краківської електростанції, санітарних закладів, закладів очистки міста, газового заводу. Член журі низки архітектурних конкурсів. Зокрема проектів будинку Торговельно-промислової палати у Львові (1907)[9], генплану «Великого Кракова» (1910)[10], готелю «Брістоль» у Кракові (1912)[11], споруд архітектурної виставки 1912 року у Кракові[12], будівлі Гірничої академії у Кракові (1913)[13], проектів регуляції вулиці Вольської у Кракові (1914)[14], будівель дирекції пошти і Поштової ощадної каси у Кракові (1922)[15], будинку Каси хворих у Кракові (1925).[16] Входив до складу комісії, яка до 1905 року опікувалась будівництвом дому Лікарського товариства на вул. Радзивілловській, 4 у Кракові.[17] А також комісії, яка наглядала у 1905—1905 роках за будівництвом дому Технічного товариства на вулиці Страшевського, 28 у Кракові.[18] Заступник голови Ощадної каси Кракова.[19] Заслугою Саре стало придбання гміною Кракова вугільних копалень у Явожно, каменоломень у Берестовці та Менкині. Займався справами міста навіть в останні дні, будучи тяжко хворим. Помер у Кракові 23 березня 1929 року. Похований на єврейському цвинтарі на вулиці Мьодовій. Похорон супроводжувала багатотисячна процесія. Того ж року магістрат створив фонд ім. Юзефа Саре, розміром 50 тис. зл. Відсотки з якого були призначені на щорічні стипендії для студентів-медиків і техніків — одного римо-католика і одного юдея.[20] Іменем Саре названо вулицю, бічну від вулиці св. Гертруди у дільниці Старе місто у Кракові. У Краківському національному музеї зберігається олійний портрет Юзефа Саре, авторства Яцека Мальчевського. Примітки
Джерела
|
|||||||||||||||||||||||
.jpg)
.svg){kind=small}
