Навчався Я. ван Рейсдал, імовірно, у свого дядька, С. ван Рейсдала та батька, що був провінційним художником.
На творчості Рейсдала позначився вплив П.Поттера, Я. ван Гойєна, Г.Сетерса.
У 1648 році Рейсдала прийнято до гарлемської гільдії художників
З 1656 року жив у Амстердамі. Після смерті там у 1682 році похований у рідному Гарлемі.
Учень Гоббема
Учнем та послідовником Ресдаля в пейзажному живопису був Мейндерт Гоббема. Вони разом мандрували селами та робили замальовки краєвидів, які ставали сюжетами для майбутніх картин. Небагатий Гоббема так і не зумів пробитися до фінансового успіху і був примушений злиднями шукати якусь посаду. Він стане акцизним чиновником, а дрібна посада дасть невеликий, але постійний прибуток. Учень працював в манері, наближеній до Рейсдаля, хоча й не досяг філософських узагальнень вчителя. Після смерті обох Гоббему забули, а його твори, наближені до сюжетів Рейсдаля, відносили до творів Якоба. Ім'я Гоббеми забули майже на 200 років і наново відкрили у 20 столітті, оголосивши Гоббему останнім видатним пейзажистом, якого породила Голландія 17 століття.
Творчість
Якоб ван Рейсдал увійшов до історії світового образотворчого мистецтва як видатний майстер реалістичногопейзажного живопису. У найкращих його творах знайшли глибоке відображення різноманітні почуття й думки людини. Його образи природи, сповнені роздумів, часом романтично схвильовані, завжди урочисті й величні.
У своїй творчості художник віддавав перевагу незвичним для голландського живопису зображенням лісу, бурхливих річок або струмків, старих, занедбаних цвинтарів.
Класичний живопис краєвидів Китаю завжди й цілком слушно називають філософським. Скелясті гори, водоспади, понівечені вітром дерева лякали людину велетенськими розмірами, таємницею творіння, залишками первісного хаосу, довготривалістю. Неможливість підкорити природу і спроба виживати поряд поглиблювала думки, навчала поваги до середовища, до всесвіту.
Рейсдал ніколи не мандрував Китаєм. Але негоціанти Голландії там були и привозили славетну китайську порцеляну. Можливо, невгамовний дослідник Рейсдал прискіпливо вдивлявся в розписи китайської порцеляни, аж поки не побачив, що рідні дерева, струмки та пагорби нічим не гірші за китайські. А восени, або під збряклим, дощовим небом від рідних краєвидів було болісно серцю, як і китайцю 12-го або 16-го століття від своїх туманів, річок та маленьких селищ. Саме Рейсдала назвали засновником західноєвропейського філософського пейзажу.