Спочатку навчався вдома, потім під керівництвом поета Шимона Шимоновича — за його ініціятиви вступив до Замойської академії.[4] Навесні 1607 року виїхав до Парижа, де упродовж чотирьох наступних років продовжив студії, та час від часу здійснював ознайомчі поїздки до Англії, Нідерландів, Німеччини, Іспанії, Португалії, Франції, Савойї, Італії та Австрії. Повернувшись у 1613 року додому, увійшов до почту королевича Владислава. Упродовж 1613—1616 роках він призначався королівським легатом на сеймик та тричі обирався послом від Люблінського та Волинського воєводств.
На чолі власної гусарської хоругви брав участь у поході королевича Речі Посполитої Владислава IV Вази на Москву у 1618 році. Свій перший бойовий досвід він здобув під час облоги Московського кремля, під стінами якого отримав поранення. Того ж року на посаді військового комісара брав участь у підготовці та укладенні Деулинського перемир'я.
Відіграв важливу роль під час Хотинської битви1621 року. З невідомих причин Ян Кароль Ходкевич своєчасно не допоміг козакам, які увірвались у османський табір. Це призвело до відкритого вислову незадоволення. Король призначив депутатів для призначення слідства, один з яких — Яків Собеський — звернувся до них зі схвальною промовою, що заспокоїло ситуацію. Через 3 дні король та Я. К. Ходкевич захворіли на пропасницю: перший вижив, другий помер.[5] Брав участь у розробці умов Хотинського миру1621 року між Османською імперією та Річчю Посполитою.
Влітку 1624 році відзначився під орудою польного гетьмана Станіслава Конецпольського у битві проти кримських татар, що атакували межі Речі Посполитої. Перебуваючи на посаді красноставського старости, був призначений королем одним з комісарів для укладення Куруківської угоди 1625 року.[6]
У 1627 році після смерті брата Яна успадкував його володіння, об'єднавши усі родинні маєтності. Був посередником у суперечці князя Юрія Збаразького та Олександра Балабана (1629—1630). Близько 1630 року він набув право володіння Зборовом в Руському воєводстві. У 1631 і 1635 роках Собеський придбавв від братів Сененських розташований неподалік від Золочева маєток з центром у Поморянах (2 міста, 29 сіл і чималий лісовий масив). У 1633 році разом зі Станіславом Конецпольським відбивав напади татар на Поділля.
З 1637 року перебував головно у Жовкві. Помер від серцевого нападу. Був похований у «Малому Вавелі» (Костелі святого Лаврентія Жовкви). На межі 1693—1694 років за сприяння сина було встановлено тут його надгробок роботи Андреаса Шлютера.[7]
Як посаг за дружиною до його маєтностей додалися фактично усі помістя Жолкевських і частина майна Даниловичів: місто Жовква з прилеглими місцевостями та 11 селами, а також волостями: Яричівською (місто Новий Яричів, 11 сіл і лісовий масив Копаня), Озерянською (місто Озерна, 9 сіл та довколишні ліси), Куликівською (місто Куликів і 19 сіл), Маркопольською (місто Маркополь, 12 сіл та ліси), містечко Сасів. Собеському дісталася також Бориспільська волость з містом та 20 селами. У 1640 році, засвідчуючи подяку за добре до неї ставлення, мачуха Якова Собеського заповіла свої маєтності у Люблінському повіті (Гєльчев, Косарув, Пілашковіце, Собіцька Воля), а також Блудів у Волинському воєводстві, його дітям.
Окрім того, Собеський був власником двох невеликих садиб у Львові, садиби у Варшаві і палацу в Любліні. У 1640 році він придбав у кармелітів розкішну кам'яницю Корняктів у Львові.
У куплених містах Яків Собеський вкладав кошти в реставрацію існуючих та побудову нових храмів, забезпечував їх фундушами; сприяв діяльності римо-католицьких церковних братств.[12]
Сучасний Золочівський замок було зведено на кошти Якуба Собеського у 1634 році як оборонну фортецю за проектом невідомого італійського архітектора на місці старого дерев'яного замку.
Перша дружина — княжна Маріанна Вишневецька (пом. 1624), донька руського та белзького воєводи Костянтина Вишневецького.[13][14] З нею мали 2-х дівчаток, які померли дітьми, разом з матір'ю були поховані в крипті костелу Золочева.[14]
↑Długosz Józef. Sobieski Jakub h. Janina (1590—1646)… — S. 483.
↑Яворницький Д. Гетьман Петро Конашевич Сагайдачний // В. Щербак (упорядник, автор передмови). Коли земля стогнала. — К.: Наукова думка, 1995. — С. 309. — ISBN 5-319-01072-9.
↑Щоденник походу проти запорізьких козаків // В. Щербак (упорядник, автор передмови). Коли земля стогнала. — К.: Наукова думка, 1995. — С. 398—399. — ISBN 5-319-01072-9.
↑Długosz Józef. Sobieski Jakub h. Janina (1590—1646)… — S. 488—489.
Długosz J. Sobieski Jakub h. Janina (1590—1646) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków : Polska Akademia Nauk, Polska Akademia Umiejętności, 2000. — T. XXXIX/4, zeszyt 163. — S. 483—490. (пол.)
