Ялта (селище)

селище Ялта
Герб селища Ялти Прапор селища Ялти
Арка в смт Ялта
Країна	Україна
Область	Донецька область
Район	Маріупольський район
Тер. громада	Мангушська селищна громада
Код КАТОТТГ	UA14140030020058899
Облікова картка	Ялта
Основні дані
Засновано	1780
Статус	із 2024 року
Площа	12.86 км²
Населення	▼ 4 700 (01.01.2022)[1]
Густота	401.2 осіб/км²;
Поштовий індекс	87450—87452
Телефонний код	+380 6297
Географічні координати	46°58′ пн. ш. 37°16′ сх. д.H G O
Висота над рівнем моря	40 м[2]
Водойма	р. Мокра Білосарайка, Азовське море
Відстань
Найближча залізнична станція:	Маріуполь
До станції:	31,3 км
До райцентру:
- фізична:	11,8 км
- автошляхами:	16,1 км
До обл. центру:
- фізична:	119,9 км
- автошляхами:	143 км
Селищна влада
Адреса	87400, Донецька обл., Маріупольський р-н, смт Мангуш, пр. Миру, 66
Голова селищної ради	Мінаєв Дмитро Миколайович
Карта
Ялта
Ялта
Ялта у Вікісховищі

Я́лта — селище в Україні, в Мангушській селищній громаді Маріупольського району Донецької області. Населення — 5256 осіб (2015). Належить до приазовського рекреаційного району.

Ялта розташована в гирлі річки Мокра Білосарайка на узбережжі Азовського моря за 31 км на захід від залізничної станції Маріуполь. Відстань до центру громади становить близько 16 км і проходить автошляхом Т 0523.

Географічно селище поділяється на власне Ялту і Нову Ялту (райони, прилеглі до узбережжя, забудовані переважно будинками та базами відпочинку).

Недалеко від селища, біля основи Білосарайської коси, росте сосновий гай площею 4 га, висаджена ентузіастами Жданівського лісгоспу. Поруч розташовується орнітологічний заказник «Приазовський чапельник», що входить до складу природного національного парку «Меотида».

У Ялті міститься відділ прикордонної служби «Ялта» Донецького прикордонного загону.

У Ялті переважає континентальний клімат, який пом'якшується впливом Азовського моря. Літо завжди спекотне. Вода в морі прогрівається дуже швидко і вже в середині травня досягає 20—22°C, а в липні-серпні — 26—28 °C. Кількість опадів — 380 мм на рік.

Селище міського типу Ялта — адміністративний центр Ялтинського селищної ради, в який входять також села Азовське та Юр'ївка.

Ялта, грецькою Яліта, що походить від румейських «яло» (море) і «ялос» (морське узбережжя). Катойконіми: ялтинський, ялтинська, ялтинці, яльтинет.

Селище засноване у 1780 греками, які переселились із Криму і назване на честь кримської Ялти. Переселенці походили з міста Ялти та сіл Верхньої та Нижньої Аутки, Масандри, Магарача, Нікіти, Великого Ломбата та Малого Ламбата.

У перший же рік поселенці Ялти побудували спочатку з місцевого каменю невелику церкву Іоанна Златоустого, а 1784 року була побудована і освячена велика кам'яна церква з тією ж назвою. Богослужіння велося грецькою (румейською) мовою. 1873 року було запроваджено богослужіння церковнослов'янською мовою, а священики були вже суто росіяни. У той же час з'явилися метричні книги.

У 1876 році в Ялті вперше була відкрита двокласну церковно-парафіяльна школа російською мовою. Перші вчителі не знали грецької, а учні російської мови. До цього населення Ялти було не грамотне не знаючи грамоти.

В кінці XIX століття в Ялті були відкриті 2 чотириповерхові школи, побудовані на кошти повітового земства, мешканці називали їх «земськими».

У кінці XIX століття Маріупольська єпархія дала згоду і частково фінансувала будівництво великої кам'яної церкви, яка була освячена в день Івана Купали, румейською «Ай-Ян». Цей день в Ялті церквою та парафіянами відзначався як храмове свято.

У 1912 році в с. Ялта було 999 будинків, в яких проживало 6056 осіб: 3094 чоловіків та 2962 жінок. У селі діяла одна церква, 4 школи, мешкали урядник, лікар і фельдшер. Працювали 6 вітряних млинів і 2 заводи з виробництва дахівки.

Радянська влада встановлена в січні 1918 року. У роки громадянської війни створений у селі місцевими жителями В. П. Шурдою та О. В. Лук'яновим повстанський загін бився з денікінцями. 5 травня 1919 року під с. Троянами Бердянського повіту загін оточили махновці. Після жорстокої сутички частина бійців разом з В. П. Шурдою потрапила у полон і була розстріляна. 19 жовтня 1920 року в селі організувалася трудова артіль «Артільна сім'я». 1921 року створена сільськогосподарська кооперація. Під час суцільної колективізації в 1931 році в Ялті створено 8 колгоспів та МТС. У перші ж дні окупації гітлерівці розстріляли комуністів К. Д. Арнаутова; І. Л. Тодурова, Ф. В. Дмитрієва.

На фронтах німецько-радянської війни билися 400 жителів Ялти, з них 156 загинули, 193 удостоєні урядових нагород, у тому числі В. Г. Будико — ордена Леніна.

У 1969 році Ялті надано статус селища міського типу.

У центрі Ялти 9 травня 1975 року відкрито меморіальний пам'ятник на честь воїнів, загиблих у боротьбі проти нацизму.

У селища Ялта, в одному з курганів групи «Комишеватка» епохи енеоліту/бронзи, був виявлений скелет стародавньої людини, ріст якої становив 2 метри. Також знайдено посуд, який відноситься до зрубної археологічної культури^[3].

Ялта це регіональний морський курорт. У селищі і в околицях розташовані понад 65 баз відпочинку і пансіонатів, велика кількість дитячих оздоровчих таборів, приватних котеджів. Море у межах селища мілководне (частково оточене Білосарайською косою), добре прогрівається. У Ялті можна оздоровитися за допомогою лікувальних грязей. У Старій Ялті дно моря переважно грязьове, піщане дно на пляжі у Новій частині селища. Пляжі упорядковані тіньовими навісами. Ціле літо в селищі працюють продуктові ринки. Насиченість морського повітря озоном, бромом, йодом створюють комфортні умови для відпочинку і оздоровлення в Ялті. Купальний сезон розпочинається у середині травня.

Між Старою та Новою Ялтою є безкоштовний кемпінг, де відпочивають туристи з наметами. У центрі Ялти діє луна-парк.

Найбільші санаторії, пансіонати, готелі та бази відпочинку:

За даними перепису 2001 року населення селища становило 5798 осіб.

Розподіл населення за рідною мовою (2001)^[4].

Харчова промисловість (молочна, маслосироробна). Рибна промисловість, місцевий морський курорт. Місце розселення греків Приазов'я. Неподалік розташований ландшафтний парк Білосарайська коса.

Ялта 2003 року приймала міжнародний фестиваль грецької культури «Мега-Йорти» імені Доната Патричі.

Центральна площа Ялти має назву «Грецька площа». Відкрита в честь 225 річниці заснування грецького селища Ялта, і у святкові дні тут проходять концерти та культурно-розважальні заходи. Храм Святителя Іоанна Златоуста знаходиться на найвищій точці Ялти, поряд з Грецькою площею. У храмі покояться частки мощей Святителя Іоанна Златоуста і Святителя Василя Великого, які були передані з острова Крит напередодні 1600-ї річниці пам'яті покровителя Храму.

У Ялті діють:

• Ялтинська загальноосвітня школа І-ІІІ ст. № 2,
• Ялтинська загальноосвітня школа І-ІІІ ст. № 1,
• філія районної дитячої музичної школи,
• будинок культури,
• бібліотека,
• лікарня,
• протитубдиспансер,
• дитячі садки,
• два стаціонарних поштових відділення та одне сезонне (забезпечує відпочивальників у курортній зоні усіма видами послуг зв'язку).
• кавярні
• дві аптеки
• дві перукарні
• три ринки (продовольчі та сувенірний)
• крамниці («Рибник», «Ялта», «Скіф», «Диліжан», «Щирий Кум», «Караван», «Схід», «Чебуречна», «Кулінарія» та автомагазин)
• автозаправка
• шиномонтаж
• відділення поліції
• дискотека «Левада»
• автовокзал

У селищі народились:

• Агурбаш Микола Георгійович — російський підприємець, музичний продюсер, меценат;
• Акритова Елла Олексіївна — українська оперна співачка, сопрано, Заслужена артистка України.
• Карабиць Іван Федорович — композитор;
• Константинов Валентин Костянтинович (1923—2012) — український живописець і скульптор.
• Проценко Аркадій Дмитрович — письменник, краєзнавець, автор 15 книг. Член Спілки краєзнавців України, Член Спілки журналістів України.
• Сапко Костянтин Васильович — генерал-лейтенант МВС України.
• Хаджинов Едуард Валентинович — поет, етнограф, фольклорист.
• Харакоз Наталія Георгіївна — член Національної спілки письменників України, член Спілки журналістів України, оглядач газети «Приазовский рабочий». Керівник літклубу «Азов'я».
• Чебурахін Михайло Васильович — архітектор, технолог, автор футбольного кубка «Кубок України».

На території Ялти знаходяться декілька пам’ятників. Серед них, меморіали загиблим у Німецько-радянській війні (1941-1945), у радянсько-афганській війні (1979-1989), ліквідаторам наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (1986).

Крім того на Грецькому майдані є архітектурна інсталяція, в античному стилі з указанням першопереселенців на нову батьківщину.

Існуючі пам’ятники

• 
  Меморіал загиблим у Німецько-радянській війні (1941-1945)
• 
  Меморіал загиблим у Радянсько-афганській війні (1979-1989)
• 
  Меморіал ліквідаторам наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (1986)
• 
  Грецький майдан
• 
  Грецький майдан

Поблизу Ялти розташований орнітологічний заказник загальнодержавного значення Приазовський чапельник.

На Великдень 2011 року в селищі Ялта спекли найбільшу українську паску вагою 2,1 тонни — її випікали 10 пекарів упродовж 100 годин, використавши понад тонну борошна, 480 л молока, 7,5 тисяч яєць, 280 кг родзинок, 10,5 кг солі, 315 кг цукру, 90 кг дріжджів, 430 кг вершкового масла. Кожному з семи тисяч мешканців Ялти дісталося по 300 грамів випічки, унікальність якої визнали експерти Національного реєстру рекордів України^[5].

Ялта у сестринських Вікіпроєктах
	Означення у Вікісловнику?
	Теми у Вікіджерелах?
	Ялта у Вікісховищі?

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
• Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.
• Ялтинська селищна рада [Архівовано 30 березня 2019 у Wayback Machine.]