Ян де Вітте

Ян де Вітте
пол. Jan de Witte
Колишній домініканський костел у Львові створений за проектом Де Вітте
Ім'я при народженні	Ян Віт
Псевдо	Ян де Віт
Народився	1709[1][2][3]  Полтава, Гетьманщина
Помер	1785(1785) Кам'янець Подільський
Поховання	Кам'янець Подільський, костел Петра і Павла
Країна	Річ Посполита
Місце проживання	Кам'янець Подільський
Діяльність	архітектор, військовик
Знання мов	польська[4]
Magnum opus	Костел і монастир домініканців
Титул	граф
Посада	комендант
Військове звання	генерал
Рід	Вітте
Родичі	Йоган Вітт (внук) Софія Клявоне
У шлюбі з	Констанція Маріана Любонська
Діти	Антоній Йозеф Текля Консолата
Нагороди	Орден Св. Станіслава
Медіафайли у Вікісховищі

Ян де Вітте (пол. Jan de Witte; 8 червня 1709 у військовому обозі під Полтавою^{[джерело?][5]} — 22 грудня 1785^[6], Кам'янець-Подільський^[7]) — військовий генерал, інженер-фортифікатор, архітектор нідерландського походження^[8].

Мечислав Орлович вказував на його нідерландське походження^[9].

За даними Антонія Ролле, Ян де Вітте — уродженець Кам'янця, походить із простої вірменської родини торгівця Яна Віта.^[10] Прізвище його було спочатку Віт, з часом змінювалося на Вітт, Вітте, де Вітте. Перша згадка про Яна Віта в метричних книгах кам'янецького костелу і його дружини Констанції — 16 вересня 1720, коли вони хрестили першого сина — Антонія Віта, який пізніше став священником у Жванці.

26 лютого 1726 Ян Віт розпочав військову службу. 1731-го хорунжий, 1736 — капітан артилерії. Тоді ж став вдівцем і вдруге одружився — з Маріанною Любонською. 29 серпня 1739 — народився син Йозеф Зефірин Віт. 16 вересня 1741 — народилася донька Текля, пізніше — Консолята. 1758 — підполковник, 1763 — полковник, 1768 — генерал піхоти і заступник коменданта Кам'янця. Тоді за видатні заслуги йому надано шляхетський титул і до прізвища дописали ще одне «Т». 1773 року — після надання йому ордену Св. Станіслава отримав у прізвищі ще одну зміну і писався вже Ян де Вітт. З 1781 — вже як генерал-лейтенант отримує посаду коменданта Кам'янця.

24 листопада 1780 померла дружина Яна де Вітте, засмучена одруженням сина Йозефа з Софією Вітт-Потоцькою.

Після отримання інженерної освіти працював у Корпусі коронних інженерів. 1767 року отримав титул графа, а 1772 відзначений орденом Св. Станіслава. Був комендантом Кам'янця-Подільського (1768–1785 рр.), генерал-лейтенантом коронних військ і шанованим архітектором, прихильником стилю бароко.

Разом із дружиною Маріанною з Любоньських були поховані в підземеллі кафедрального костелу Святих Петра і Павла.

• Ансамбль сакральних споруд і фортифікацій костелу Кармелітів у Бердичеві (1739).
• У Львові:
  • перебудова Палацу Любомирських (1740-ві)
  • проєктування костелу домініканів (1749)
  • перебудова костелу Марії Магдалини (1758)
• Палац Любомирських у Рівному, згорів 1927 року.
• Палац у Кам'янці-Подільському (не зберігся).
• Тріумфальна арка в Кам'янці-Подільському.
• Костел у Купині на Поділлі.

На Руських фільварках Кам'янця-Подільського 4 липня 2017 року перейменовано вулицю на честь відомого архітектора Яна де Вітте, також на міській ратуші встановлено меморіальну дошку.

• 
  Меморіальна дошка Яну де Вітте у Кам'янець-Подільському
• 
  Ян де Вітт (внук)

• Вітт Ян де // Митці України : Енциклопедичний довідник. / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — Київ : «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1992. — С. 848 с. . — ISBN 5-88500-042-5. — С. 126—127.
• Козицький А. Вітте Ян де // Енциклопедія Львова / За редакцією А. Козицького та І. Підкови. — Львів : Літопис, 2007. — Т. 1. — С. 404. — ISBN 978-966-7007-68-8.
• Ричков П. А. ВІТТЕ Ян де // Енциклопедія історії України: Додатковий том. ‒ Кн. 1: А–Я / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. — К.: В-во «Наукова думка», 2021. — 773 с.
• Żyła, W. Kościół OO. Dominikanów w Tarnopolu : 1749—1779. — Lwów: Czciąkami Drukarni Polskiej, 1917. — 85 s. + XXII tabl. — S. 77—78. (пол.)

• Архітектурна спадщина Яна де Вітте у Кам'янці-Подільському.
• Ян де Вітте — будівничий і захисник Кам'янця. Ескізи до портрету. [Архівовано 14 травня 2012 у WebCite]