Яхія Олександр

Яхія (або Ях'я) Олександр (тур Şehzade Yahya, шехзаде Ях'я; бл. 23 жовтня 1585^[5][6]—1649^[7]) — турецький авантюрист, самозванець, видавав себе за представника султанського роду Османів. Претендент на турецьке султанство під час Босфорської війни^[8].

Мав турецько-грецького походження, його мати — грекиня, православна, а відтак мав підтримку грецького населення Константинополя^[9]. Загалом, мав на меті зруйнувати Османську імперію та очолити нове Грецьке царство ^[10].

Видавав себе за сина турецького султана Мурада ІІІ (помер в січні 1595) і грекині Єлени з візантійської імператорської династії Комніних. За власними словами, був врятований матір'ю тим, що вони разом втекли з Топкапи, коли помер батько Яхії і в столицю мав приїхати старший син Мурада ІІІ — Мехмед, який стратив всіх своїх братів згідно закону Фатіха^[6][11].

Від 1603 р. активний організатор антиосманської християнської коаліції в Західній Європі. В Європі був відомий як «Олександер, граф Чорногорський». У 1620 роках зробив спробу організувати військову коаліцію проти Туреччини, до якої входили б запорозькі та донські козаки, військові сили претендента на кримський престол Шагін-Гірея.

У 1624-25 побував у Києві в митрополита Й. Борецького та на Запоріжжі, де пробував схилити козаків до походу на Стамбул. Деякий час жив на Запорожжі. На початку 1625 з метою залучити до цього плану Московію Й. Борецький вислав до царя Михайла Федоровича козацьке посольство, у складі якого був і посланець Я. Марко Македонянин. Після невдачі козацького посольства до Москви (цар не погодився приєднатись до антитурецької коаліції) Яхія, очевидно, відмовився від свого плану й через Путивль, Мценськ і Архангельськ виїхав за кордон. В подальшому був активним учасником організації антитурецької коаліції. Найбільшу підтримку отримав з боку північно-італійських монархів. Часто перебував на Балканах з метою організації антиосманських повстань. Під час останнього відвідування Балкан 1649 року був поранений і помер. Поховали його за державний рахунок^[12].

Дружина: Анна Катерина Кастріотта (народ. 1608 р.^[13]), дочка графа П'єро Дрівасто, нащадка Скандербега^[14].

Син: Мауріціо (1635, Турин—1693, Пальманова)^[15][14].

Дочка: Олена (1638, Турин—1697); з 1658 одружена з пизанським дворянином Андреа Б'яджі^[16].

• Лжедмитрій

• Сас П.М. Яхія Олександр [Архівовано 13 березня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 766. — ISBN 978-966-00-1359-9.
• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
• Полїтичні горізонти козачини 1624/5. Шагін, Яхія і переговори з Москвою [Архівовано 14 липня 2015 у Wayback Machine.] // М. Грушевський. Історія України-Руси. — Том VII. Розділ VIII.
• Глава VII. «Константинопольский» поход Яхьи [Архівовано 10 червня 2015 у Wayback Machine.] // Королёв В. Н. Босфорская война. — Москва: Вече, 2007.

• Яхія Олександер // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1967. — Т. 8, кн. XVI : Літери Уш — Я. — С. 2132. — 1000 екз.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Яхія Олександр