Ґете належить до басейнів, однак додаткових кілець у нього не видно. Не помітно й явних слідів викидів навколо нього[1]. Головний вал зберігся погано[3], але простежується майже на всій довжині[1]. В давнину цей кратер, як і велику площу навколо, залила лава, зробивши його дно доволі рівним. Коли вона застигла, на її поверхні з'явилися численні гряди[3], і подекуди край Ґете окреслений лише ними[4].
Всередині басейна є два кратери-привиди — кратери, що їх цілком або майже цілком залила лава. Нині їхні краї, подібно до деяких ділянок краю самого Ґете, окреслені грядами, що пролягли над затопленими височинами. Ці кратери перетяті численними грабенами[5].
У межах Ґете є й чимало кратерів, молодших за лавовий покрив. Найбільші з них отримали назви: Фуллер (27 км) і Лакснесс (26 км). Завдяки близькості до полюса на їхньому дні є ділянки, що ніколи не освітлюються Сонцем. Як і в деяких інших приполярних кратерах Меркурія, там виявлено області з посиленим відбиттям радіохвиль[6], що інтерпретується як ознака наявності водяного льоду[7].
↑Murchie S. L., Vervack R. J., Ernst C. M.Mercury // Encyclopedia of the Solar System / T. Spohn, D. Breuer, T. Johnson. — 3. — Elsevier, 2014. — P. 301–302. — ISBN 9780124160347.