На Гродненському сеймі, на прохання православної шляхти Сигізмунд ІІ Август видав привілей, яким проголошував повну рівність усіх віросповідань на території Великого князівства. Території, підвладні великому князеві, в умовах релігійного протистояння католиків і протестантів у цілій Європі стали поодинокими острівцями релігійної толерантності[1].
Імператор Максиміліан II Габсбург і турецький султан Селім II уклали між собою мир, що протримався 25 років. Імператор згодився щорічно посилати султану подарунок у 30 тис. дукатів, а також фактично поступився Трансильванією, Валахією та Молдовою.
У Франції 23 березня едиктом Лонжумо, що надавав гугенотам певні релігійні свободи, завершилася друга гугенотська війна, однак 18 серпня роялісти здійснили невдалу спробу захопити очільників гугенотів, що розпочало третю гугенотську війну.
2 травня колишня шотландська королева Марія Стюарт утекла з замку Лох-Левен. 13 травня відбулася битва під Лангсайдом, в якій її війська були розбиті конфедерацією шотландських протестантів. Марія втекла в Англію, але 19 травня англійська королева Єлизавета I наказала ув'язнити її.
Почалася Вісімдесятирічна війна, відома також як Війна за незалежність Нідерландів або Нідерландська революція.
Першою битвою війни стала битва поблизу Гейлігерле, в якій Людвіг фон Нассау, брат Вільгельма Оранського розбив невеликий загін лоялістів. Але вже незабаром герцог Альба розгромив військо Людвіга поблизу Ємгума.
Восени Вільгельм Оранський вторгся в південні Нідерланди, але герцог Альба відрізав його лінії постачання й змусив відступити.
30 вересня брат шведського короля Еріка XIVгерцог Фінляндії Юхан очолив заколот вищого дворянства, в результаті якого король був оголошений божевільним і позбавлений влади.