У квітні 2023 року бригада публікувала дописи про підготовку піхоти і танкістів.[1][2]
У серпні 2023 року українські військові 41-ї бригади розповіли британському виданню OpenDemocracy про навчання на полігонах НАТО. За їхніми словами, навчання було хоча і якісним, але дуже базовим: інструктори давали навички володіння зброєю та західною технікою. Таке навчання було погано застосовним для реалій бойових дій в Україні, а більш наближені до реальних умов тренування відбуваються вже на полігонах в Україні, де батальйони проводять злагодження на бригадному рівні.[3] Після чого бригада була відправлена на Купʼянський напрямок, де протягом 8 місяців здійснювали оборону напрямку. [4]
На 4 червня 2024 року бригада тримала оборону міста Часів Яр.[5] В зоні відповідальності бригади придані частини 67-ї бригади втратили позиції, і були звинувачені у цьому. Згодом бригада тримала район «Канал», посилена підрозділами ГУР МО «Кракен» та 225-м штурмовим батальйоном. Після того як «Кракен» виведели з району «Каналу» і смугу прийняли підрозділи 41-ї бригади, оборона «Каналу» стрімко посипалась. За оцінкою Юрія Бутусова із посиланням на військовослужбовців «Кракена» та 225-го батальйону, рівень управління 41-ї бригади був низький, комбриг Сергій Ромашко реальною обстановкою не володів, взаємодія військ була слабкою.[6]
В липні 2024 року бригада переведена на Торецький напрямок, де мала замінити 24 ОМБр. Росіяни відстежили ротацію військових частин і в перший же день захопили два ротні опорні пункти, і продовжили наступ в наступні дні.[6]
6 листопада 2024 Львівська обласна військова адміністрація підписала меморандум про співпрацю з 41 окремою механізованою бригадою, на потреби бригади скерували 27 мільйонів гривень. За направлені кошти закупили станцію для радіоелектронної боротьби “Синиця” [11].
02024-05-2020 травня2024 — Бутенко Олег, старший лейтенант, командир механізованого взводу. Народився у м. Трускавець. Загинув поблизу міста Часів Яр Донецької області.[15]
8 вересня 2024 - Саркісян Євгеній Рустамович , народився в м. Одеса. Бойовий медик. Загинув , евакуюючи поранених побратимів у Курській області.
02024-06-2424 червня2024 — Кохан Сергій. 50 років, м. Бориспіль.[16]
02023-09-033 вересня2023 — Геращенко Володимир («Герич»). 41 рік, с. Тростянець Одеської області. Загинув біля села Подоли під Куп'янськом [17].
02024-09-088 вересня2024 — Лаврись Василь. 13.09.1985, м. Рава-Руська Львівської області.[18]
02024-09-2020 вересня2024 — Свердун Володимир. 42 роки, селище Славське. 2-ге механізоване відділення. Загинув поблизу Козачої Локні Курської області.[19]
02024-10-1212 жовтня2024 — Коляда Василь. 54 роки, с. Гумниська. Загинув в районі Кругленького Курської області.[20]