|
9С457
9С457 — радянський та російський командний пункт зі складу ЗРС С-300В. Історія створенняРозробка командного пункту 9С457 була розпочата за єдиними тактико-технічними вимогами до ЗРС С-300В. Роботи були розпочаті у 1969 році у тульському НДЕМІ[ru] відповідно до постанови ЦК КПРС та Ради міністрів СРСР від 27 травня 1969 року.[2] Через нестачу кадрів для організації робіт було проведено необхідні кадрові перестановки, після яких керівником було призначено Ю. Я. Зотова, а чисельність лабораторії 324 була збільшена спочатку до 30, а потім до 50 осіб. Особливу складність представляла розробка алгоритмів та програмного забезпечення 9С457, від яких залежало виконання технічних вимог системи С-300В. У 1977 році був вироблений перший дослідний зразок, який згодом брав участь у всіх випробуваннях С-300В аж до 1981 року, коли були проведені державні випробування першого етапу створення С-300В, після чого в 1983 році комплекс С-300В1 був прийнятий на озброєння у складі командного пункту 9С457, РЛС 9С15, багатоканальної станції наведення ракет 9С32, пускової установки 9А83, пуско-заряджальної установки 9А85 та зенітної керованої ракети 9М83. У 1988 році було пройдено другий етап випробувань, після якого комплекс С-300В був доповнений РЛС 9С19, пусковою установкою 9А82, пуско-заряджальною установкою 9А84 та зенітною керованою ракетою 9М82.[2][3] Опис конструкціїОсновним призначенням командного пункту 9С457 є координація та управління веденням бойових дій зенітних ракетних дивізіонів ЗРС С-300В. Управління може здійснюватись двома способами. При першому способі робота системи автономна. Другий використовується при протиракетній та протиповітряній обороні, коли управління системою здійснюється через вищі командні пункти зенітної ракетної бригади.[4] Під час режиму протиракетної оборони 9С457 координує роботу ЗРС зі знищення балістичних ракет типу MGM-31C Pershing II та захисту від авіаційних ракет, виявлених РЛС 9С19М2 «Імбір». До завдань 9С457 входить приймання радіолокаційної інформації від радіолокаційної станції 9С19М2 і станції наведення ракет 9С32, визначення і вибір істинних цілей за допомогою траєкторних ознак, розподіл цілей між пусковими установками і видача секторів огляду РЛС для пошуку і виявлення аеробалістичних цілей, а також перешкодових напрямків з метою виявлення координат постановки перешкод. Процеси та робота командного пункту 9С457 максимально автоматизовані.[4] Режим протиповітряної оборони призначений для забезпечення відображення нальоту до 200 аеродинамічних цілей, які були виявлені станцією радіолокації 9С15М. В умовах перешкод 9С457 здатний проводити зав'язку та супровід до 70 трас повітряних цілей, приймати інформацію про повітряні цілі від вищого командного пункту і станції наведення ракет 9С32, при цьому визначає тип цілі, а також відбирає найбільш небезпечні з них.[4] За один цикл цілерозподілу 9С457 видає до 24 цілевказівок зенітним ракетним комплексам. Один цикл складає 3 секунди. Час від отримання позначок цілей до видачі вказівки під час роботи з 9С15 — 17 секунд.[4] У режимі протиракетної оборони при захисті від балістичних ракет типу MGM-52 Lance середній робочий час становить 3 секунди, а рубіж видачі цілевказівки — від 80 до 90 км.[5] Ходова частинаУсі засоби командного пункту 9С457 встановлені на спеціальне гусеничне шасі, що має індекс ГБТУ — «Об'єкт 834» (рос. Объект 834).[5] Шасі розроблено у конструкторському бюро Ленінградського заводу імені Кірова. В основі конструкції лежить шасі самохідної гармати 2С7 «Піон». Змінено положення моторно-трансмісійного відділення (перенесено до кормової частини машини), вузли та агрегати шасі по окремих вузлах уніфіковані з танками Т-72 та Т-80.[6] Модифікації
Примітки
Література
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
