F/A-18 Hornet (укр. «Го́рнет»)[3][a] — американський палубнийбагатоцільовий винищувач, розроблений в 1970-х роках. На сьогодні є основним бойовим літаком ВМС США. Перебуває також на озброєнні низки країн Європи та Азії, застосовувався у військових операціях проти Лівії, Іраку, Югославії.
У ряді джерел літак згадується як F-18, але таке позначення було скасовано в 1982 році й наразі не є офіційним. Офіційне позначення літака в Збройних Силах США, згідно зі списком позначень літальних апаратів Міністерства оборони США (DoD 4120.15-L, 12 травня 2004) — FA-18[4], проте написання без косої риски значно менш поширене[b][5].
F/A-18 Hornet веде свою історію від проєкту P-530 «Кобра», розробленого компанією Northrop у кінці 1960-х років.[6] Згодом на його основі був створений винищувач YF-17 Cobra, який уперше піднявся в повітря у червні 1974-го.[7] Разом із F-16 літак брав участь у конкурсі Lightweight Fighter, на якому обирався легкий винищувач для американських військово-повітряних сил.[6] Хоча в конкурсі переміг F-16, розробкою Northrop зацікавилися військово-морські сили.[7] У цей час американський флот у рамках програми NACF (Navy Air Combat Fighter) шукав недорогий літак, який би міг доповнити винищувачі F-14 Tomcat. Через зменшення витрат на військові потреби в цей період програма передбачала не розробку нового літака з нуля, а адаптацію вже існуючих проєктів.[6]Військово-морські сили США скептично поставилися до однодвигунного YF-16 і воліли вибрати YF-17, який мав два двигуни. Однак літак потребував значних змін для служби на флоті. Фірма Нортроп раніше не займалася створенням палубних літаків, тому було вирішено, що робота над перепроєктування YF-17 проводитиметься спільно з Макдоннел-Дуглас, який мав великий досвід співробітництва з ВМС.
1 березня1977 було оголошено, що новий літак отримає назву «Горнет» («Шершень»).
Спочатку планувалося, що Макдоннел-Дуглас займатиметься палубним варіантом для ВМС США, а Нортроп — варіантом F-18L наземного базування, призначеним на експорт. Проте в 1979 році фірма Нортроп подала судовий позов, звинувативши компаньйона в тому, що той використовує її технології, розроблені для наземного варіанту, порушуючи двосторонню угоду, і зажадала заборонити експорт палубної модифікації. Судова тяжба завершилася в 1985 році, коли Макдоннел-Дуглас погодилася виплатити 50 млн доларів за отриману технічну інформацію; цим все і закінчилося. Варіант F-18L так і не пішов у серію, а «Горнет» повністю став проєктом Макдоннел-Дуглас.
Літак повинен був випускатися в трьох модифікаціях: винищувача F-18A, штурмовика A-18A, навчально-бойового TF-18A. Фірмі Макдоннел-Дуглас вдалося об'єднати винищувальну і штурмову модифікації в один літак, який з 1980 р. згадувався як F/A-18A, хоча офіційно таке позначення було затверджене лише в грудні 1982 року. Двомісний TF-18A був перейменований на F/A-18B.
Було побудовано 9 одномісних і 2 двомісні дослідні літаки. Перший політ «Горнета» відбувся 18 листопада 1978 року. Перший серійний літак піднявся в повітря 12 квітня 1980 року, і вже в травні нові машини почали надходити у ВМС.
У цінах 1979 закупівельна вартість одного літака, без урахування вартості НДДКР, становила 10,8 млн дол.
Конструкція
На вимогу командування ВМС США при проєктуванні F/A-18 велика увага приділялася виживанню та надійності. Невеликі габарити цього літака, бездимні двигуни, мала величина ефективної площі розсіювання (ЕПР), слабке ІЧ випромінювання, наявність бортових засобів РЕБ — все це ускладнює виявлення та супроводження літака.
Літак виконаний за нормальною аеродинамічною схемою із средньорозташованим трапецієподібним крилом. Планер розрахований на ресурс 6 тис. годин при 2 тис. злетів з використанням катапульти і 2 тис. посадок із використанням затримуючого гака.
Три проєкції F/A-18 Hornet
Крило — багатолонжеронне, складається по лініях, які пройшли через внутрішні хорди елеронів з поворотом консолей на 90 градусів. На крилі встановлені рухомі носки на весь розмах, однощілинні закрилки і зависаючі елерони. Носки і закрилки відхиляються автоматично залежно від кута атаки й числа М для підвищення маневреності в бою і аеродинамічних властивостей у крейсерському польоті. Однією з особливостей літака є наявність напливів складної форми в плані перед кореневими частинами крила. Напливи створюють вихрову підіймальну силу і забезпечують політ літака при великих кутах атаки. Між напливами і фюзеляжем є щілини для відведення приграничного шару повітря від повітрозабірників.
Фюзеляж типу напівмонокок. Відсік кабіни льотчика виконаний у вигляді безпечно пошкоджуваної конструкції. Хвостове оперення стрілоподібне. Диференціальний суцільноповоротний стабілізатор має кут зворотнього поперечного V, рівний 2 градусам. Вертикальне оперення з двома відхиленими назовні на 20 градусів кілями зміщене вперед щодо стабілізатора для виведення його із зони аеродинамічної тіні від крила і стабілізатора на великих кутах атаки.
Паливна система F/A-18 складається з шести фюзеляжних захищених баків і крилових м'яких кесонних баків. Всі паливні ємності для запобігання вибуху при бойових пошкодженнях заповнені поропластом.
Нормальні робочі перевантаження становлять 7,5.
Літак виготовлений, в основному, з алюмінієвих сплавів (масова частка 49,6 %), використовуються високоміцні сталі (16,7 %), титанові сплави (12,9 %), композитні матеріали (9,9 %) та інші матеріали (10,9 %). Всі поверхні управління, хвостове оперення і закрилки — шаруватої конструкції зі стільниковим алюмінієвим заповнювачем і обшивкою з епоксидного вуглепластику. Частина обшивки крила і кришки оглядових люків фюзеляжу також виконані з вуглепластику. Носки стабілізаторів і кілів виготовлені з титанових сплавів. У конструкції планера літака передбачено дублювання шляхів передачі силових навантажень. У конструкції шасі літака (циліндри основних стійок) застосовано високоміцну сталь AerMet 100[en] фірми Carpenter Technolodgy з межею міцності 200 кгс/мм².
Силова установка літака складається з двох двигунів F404(інші мови) модульної конструкції, розроблених фірмою General Electric спеціально для F/A-18. Двигуни розділені титановою протипожежною перегородкою. Тяги одного двигуна достатньо для повернення літака на базу. Всі агрегати двигуна розташовані в його нижній частині, під компресором. У відсіку силової установки є системи виявлення та гасіння пожежі.
Повітрозабірники бічні напівкруглі нерегульовані, розташовані під кореневими напливами крила.
Потужний обчислювальний комплекс літака включає понад 20 ЕОМ із загальним обсягом пам'яті 741000 16-розрядних слів. Основними є дві ЕОМ AN/AYK-14 (фірми Control Data) з об'ємом пам'яті по 64 000 16-розрядних слів.
Експлуатація
Перша ескадрилья F/A-18 отримала статус боєготової 7 січня1983 року — це була 314-я винищувально-бомбардувальна ескадрилья Корпусу морської піхоти США «Чорні лицарі» (VMFA −314 Black Knights). У ескадрильях ВМС і КМП «Горнет» поступово замінював винищувачі F-4 і штурмовики A-4 і A-7. Після зняття з озброєння штурмовиків A-6 у 1990-х роках «Горнет» залишився єдиним спеціалізованим ударним літаком ВМС, а після завершення експлуатації винищувачів F-14 у 2006 він залишався єдиним бойовим літаком, побудованим для американських авіаносців. Ця ситуація зберігалася до вступу в дію винищувачів F-35.
З 1986 року літаки F/A-18 використовує група вищого пілотажу ВМС США «Блакитні ангели».
До кінця 1990-х років «Горнет» перебували на озброєнні 26 бойових ескадрилей ВМС США, 4 ескадрильї Резерву ВМС США, 16 бойових ескадрилей Корпусу морської піхоти США[8].
Варіанти
F/A-18B Hornet посадка на авіаносець «Рональд Рейган».
F/A-18A — перший серійний варіант. Побудовано 371 машин.
F/A-18B — двомісний навчально-бойовий варіант F/A-18A.
F/A-18C — варіант з удосконаленими авіонікою і озброєнням (може нести КР AIM-120, AGM-65).
F/A-18D — двомісний навчально-бойовий варіант F/A-18C.
США — 186 F/A-18A/B/C/D на озброєнні КМП США, станом на 2023 рік[16]. Раніше 753 літаки стояли на озброєнні Флоту[17][18].
Швейцарія — 25 F/A-18C та 5 F/A-18D станом на 2021 рік[14].
Фінляндія — 55 F/A-18C та 7 F/A-18D[19], планується зняття з озброєння та заміна на 64 літака F-35 протягом 2028—2030 років[20][21]
Україна
За словами колишного заступника міністра оборони Леоніда Полякова 2014 році Канада пропонувала Україні F/A-18 для купівлі[уточнити]. Міністерство оборони України відмовилось від пропозиції через значну вартість експлуатації та необхідність перенавчання екіпажів[22].
У березні 2023 року стало відомо про розгляд постачання літаків F/A-18 з Фінляндії[20]. Україна надіслала запит на їх отримання[23]. Водночас міністр оборони Фінляндії Антті Кайкконен і президент Саулі Нійністьо у спільній заяві 23 березня 2023 року відмовили у передачі вказаних винищувачів Повітряним силам ЗСУ[24].
↑Це позначення, як і F/A-18 є компромісним варіантом для підкреслення подвійної винищувальної та ударної ролі, які початково мали належати різним літакам, F-18 та A-18 відповідно. Така універсальність властива всім сучасним винищувачам США, тому індекс вибивається із системи. Більш того, позначення FA-18 означає «штурмовик, модифікований для винищувальної ролі», що не є правдою.
↑Frawley, Gerald. "Boeing F/A-18 Hornet". The International Directory of Military Aircraft, 2002/2003. Fyshwick ACT: Aerospace Publications Pty Ltd., 2002. ISBN 978-1-875671-55-7.
↑Spick, Mike, ed. "F/A-18 Hornet". Great Book of Modern Warplanes, pp. 250-311. St. Paul, Minnesota: MBI Publishing, 2000. ISBN 978-0-7603-0893-6.
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
