|
Gloria (альбом)
«Gloria» — п'ятий студійний альбом українського гурту Океан Ельзи, виданий у 2005 році лейблом Lavina Music. Платівка розійшлася тиражем в понад 105000 екземплярів. «Gloria» став першим альбомом Океану Ельзи у «новому» складі: Святослав Вакарчук, Денис Глінін (лише ці двоє залишилися з початкового складу гурту), Мілош Єліч, Денис Дудко, Петро Чернявський. КомпозиціїАвтор музики і слів — Святослав Вакарчук.
Коментарі ВакарчукаДжерело:[1]
По-іншому я її називаю «Пісня життя». Така собі увертюра до всього того, що ми зробили. У мене вона асоціюється з красивим ранком, коли тільки починається сонце, тобі не спиться, дивишся у вікно, і в тебе виникають якісь емоції, пов'язані саме з цим. Пісня початку, яка дає надію на майбутнє. У цій пісні мені дуже сподобався підхід до аранжування. Починається голосами членів гурту, і в цьому теж є певна символіка.
До останнього я не міг написати слова, хоча була музична тема, і всі пісні були написані. Раптом, мені прийшла в голову думка, що я хотів би присвятити одну з пісень людям, з якими я працюю. Людям, з якими ми зараз робимо Океан Ельзи, заслуговують того, щоб у них була власна пісня. Безумовно, ця пісня — і звернення до всіх нашим шанувальників, до людей в Україні і поза нею. Це звернення. Цікавим вийшло соло на гітарі. Петя грав його не чуючи музики, навмання. У цій пісні вперше заспівали всі члени гурту. Можливо на альбомі «Там, де нас нема» всі співали, вже не пам'ятаю.
Пісня — одноразовий музичний постріл. Манера співу, зокрема в куплеті, не типова для рок-н-ролу. Це скоріше бардівська манера співу. Спочатку вона мене лякала, але потім я зрозумів, що так буде краще. Наше захоплення народною музикою не минуло — ми записали акордеон. Думаю, що справа не в аранжуванні або улюбленому темпоритмі гурту (6/8), а саме в настрої, з яким всі починають грати цю пісню з перших акордів. Цей настрій називається «вище неба».
Автобіографічна пісня. До цього важко щось додати. Мені подобається, як вона починається — з простого ритму, коли кожну сильну частку грає барабан. Дуже подобається, як тут звучать струнні інструменти. Пісня дуже гармонійна. Одна з улюблених в альбомі — для мене, і більшості музикантів.
У неї унікальна історія. Приспів був написаний дуже давно, він ще з часів «Суперсиметрії». Куплета не було, тобто він був зовсім іншим. У процесі репетицій ми його переробили і зробили максимально позитивним. Взагалі, ця пісня в тональності до мажор, що абсолютно не типово для гурту. Барабани дуже класно зроблені — енергійні і дають можливість зробити з неї одну з найкращих концертних.
Цю пісню вперше почали репетирувати на базі в «Артеку» ще в 2004 році. Але, якби ви почули той варіант — думаю, що мало музичних мотивів знайдеться, які б змогли його ототожнити з тим, що зараз почуєте. Я дуже радий появі жіночого бек-вокалу. Він привносить інстинкт. Ця пісня дуже інстинктивна, багато інстинктивних відчуттів — як сексуальних, так і емоційних. Поява протилежної статі це дуже добре підкреслює. Партія бас-гітари змінила всю пісню і дуже подобається, як звучить.
Вона написалась останньою з усіх пісень на альбомі, а записалася першою. Відразу стала синглом. Я вкладав у цю пісню один сенс, а люди в ній знайшли десять різних, кожен свій. Для багатьох вона стала якимось принципом дії, а я щасливий, що у неї таке життя. Теж одна з моїх улюблених пісень.
Альбом має назву цієї пісні. Це одна з трьох пісень разом з «Ти і я» і «Ікони не плачуть», яка не звертається до конкретних почуттів між чоловіком і жінкою, а скоріше стосується загальнолюдських речей. Думаю, що всі зрозуміють, про що ця пісня. Разом з тим, кожен буде вважати її чимось особливим. В ній абсолютно різні за змістом та значенням слова. У кожному куплеті вони дають різний настрій. Ця пісня — візитна картка альбому. Вона розповідає про моє ставлення до життя.
Думаю, що це буде одна з найулюбленіших концертних пісень. Ми довго думали, як її зробити. Вона поступово з пісні якогось панківського формату перетворилася на щось таке велике і грандіозне за допомогою духової секції, додаткових перкусійних інструментів, голосів. Я написав її на одному диханні. Сів і написав.
Це скоріше питальна, ніж стверджувальна пісня. У ній постійно задаються питання друзям, близьким, оточенню, самому собі. Питання доцільності того, що ми робимо. Показово й те, що цю пісню я написав у парку одного з київських монастирів.
Це те, до чого я завжди прагнув з гуртом Океан Ельзи. Великий перепад енергетики від початку до кінця пісні — коли куплети медитативні, приспіви ніжні, а закінчення фактично агресивне. Це для мене справжній рок-н-рол. Послухайте соло на гітарі в цій пісні, і вам все буде ясно.
Вона стоїть останньою, щоб емоції, що виникають після прослуховування цієї пісні, залишалися як результат від прослуховування цілого альбому. У ній, крім піаніно і струнного квартету фактично більше нічого немає, але, тим не менш, вона відображає дух гурту — поєднання ніжності й простоти. Вона написана за п'ять хвилин, за один вечір. Так і була записана — за п'ять хвилин. МузикантиОкеан Ельзи
Запрошені музиканти
Примітки
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
