HarperCollins

HarperCollins

Тип	книговидавнича компаніяd
Правова форма	дочірнє підприємство
Засновано	1817
Засновник(и)	James Harperd
Штаб-квартира	195 Broadwayd і Нью-Йорк
Керівник(и)	Brian Murrayd
Виторг	1 646 000 000 $ (2016)[1]
Власник(и)	News Corpd
Холдингова компанія	News Corpd
Дочірні компанії	William Morrow and Companyd, Harlequin Enterprisesd[2], Quill Tree Booksd, Caedmon Audiod[3], Harper Perenniald, Balzer + Brayd, Katherine Tegen Booksd, HarperCollins Brasild[4][5], HarperCollins Italiad і Collins Bartholomewd
Структурні підрозділи	Mariner Booksd[6]
harpercollins.com harpercollins.co.uk

|кількість клієнтів= |кількість працівників=

HarperCollins Publishers LLC (українською ХарперКоллінз) — одна з найбільших видавничих компаній у світі, входить у «велику п'ятірку» англомовних видавництв поряд з Hachette, Holtzbrinck/Macmillan, Penguin Random House та Simon & Schuster. Штаб-квартира компанії знаходиться у Нью-Йорку. Є дочірнім підприємством News Corp. Назва компанії складається з назв декількох видавничих фірм: Harper & Row, чия назва була результатом раннього злиття Harper & Brothers і Row, Peterson & Company, і британської видавничої компанії William Collins, Sons.

Виконавчим директором видавництва є Брайан Мюррей^[7]. HarperCollins має видавничі підрозділи у 18 країнах, у тому числі у США, Канаді, Великій Британії, Австралії, Новій Зеландії та Індії. Компанія видається під безліччю різних імпринтів, як колишніми незалежними видавництвами, так і новими. Оборот компанії в 2015-2016 фінансовому році склав 1,646$ мільядрів з 8,292$ мільярдів обороту News Corp в цілому^[8].

Видавництво Harper було засноване в Нью-Йорку у 1817 році братами Джеймсом і Джоном Харперами під назвою J. & J. Harper. Пізніше у ньому почали працювати їхні молодші брати Уеслі та Флетчер, і з 1833 року воно стало називатися Harper & Brothers. У 1840 роки бестселерами видавництва стали такі книги, як "Ярмарок суєти" Теккерея, "Джейн Ейр" Шарлотти Бронте та "Буремний перевал" Емілі Бронте, в 1844 році була випущена ілюстрована біблія Харпер. У червні 1850 року розпочато випуск журналу Harper's New Monthly Magazine (Harper's Magazine)^[9]. До грудня 1853 року компанія Harper мала 41 друкарський верстат. Верстати працювали по 10 годин на добу та виробляли по 25 книг за хвилину, оборот компанії досяг $2 млн на рік. Проте 10 грудня 1853 року будинок видавництва майже повністю згорів, збитки перевищили $1 млн, у тому числі страховка покривала лише 20%. Лише через півтора роки видавництво відновило роботу у двох нових будинках на Франклін-сквер[en]. В 1857 був заснований ще один журнал, Harper's Weekly, а в листопаді 1867 - третій, Harper's Bazar (пізніше Harper's Bazaar). У 1867 році помер Джеймс Харпер, у 1870-х померло його троє братів і видавництво перейшло до їхніх дітей. У 1895 року було підписано договір з Марком Твеном на ексклюзивне право публікувати його книги^[10].

Незважаючи на те, що до кінця XIX століття назва Harper стала майже синонімом видавничої справи в США, з компанією періодично траплялися фінансові труднощі. В 1896 Harper & Brothers стала акціонерною компанією і отримала фінансову підтримку від Джона Моргана, проте це не врятувало компанію від банкрутства в грудні 1899 року. Контроль над компанією перейшов від сім'ї Харперів до полковника Джорджа Харві зі схвалення Моргана та інших кредиторів. У перші п'ятнадцять років XX століття Харві намагався відновити дещо потьмянілу від банкрутства репутацію видавництва, влаштовуючи пишні бенкети для державних діячів, відомих авторів та нью-йоркської еліти. Однак фінансові проблеми це вирішити не допомогло, в 1913 році було продано журнал Harper's Bazar, а в травні 1915 полковника Харві змінив Клінтон Брейнард^[11]. Політика Брейнарда була спрямована на скорочення боргу компанії, але його успіхи були сумнівними: в 1916 році був проданий журнал Harper's Weekly, видавництво залишили такі письменники, як Теодор Драйзер, Джозеф Конрад і Сінклер Льюїс. У 1923 році будівлі на Франклін-сквер були продані J.P. Morgan & Co. за $400 тисяч, а видавництво переїхало на 49 East 33rd Street.

У квітні 1962 року Harper & Brothers об'єдналися з Row, Peterson & Company (компанією з Іллінойсу, що видавала підручники), компанія стала називатися Harper & Row Publishers, Inc. У наступні два десятиліття було поглинено кілька видавництв, як-от T.Y. Crowell (1977), J.B. Lippincott (1978), Zondervan Books (1988) і Scott, Foresman (1989), в 1983 акції Harper почали котируватися на Нью-Йоркській фондовій біржі. У березні 1987 року компанія Harper & Row Publishers була поглинута конгломератом Руперта Мердока за $300 млн^[12].

Видавництво William Collins, Sons (також відоме просто як Collins) було засноване Вільямом Коллінзом у 1819 році у Глазго. Спочатку компанія видавала лише словники та християнську релігійну літературу. У 1840-1842 роках видавництво почало видавати ілюстровані словники, отримало ліцензію на друк Біблії^[13].

Після відставки у 1846 році з компанії Вільяма керівництво взяв у руки його син Вільгельм II, який почав видавати твори Шекспіра і літературу, доступну для широких мас. В 1856 компанія розпочала випускати атласи і все ще зберігала монополію на видання Біблії. У 1872-1879 роках були відкриті відділення в Австралії та Новій Зеландії. Після смерті Вільгельма II, в 1895-1906 роках, управління перейшло до його сина - Вільгельма III, що ввів у компанію дитячу художню літературу. Після Вільгельма III керуючими стали його племінники - Вільгельм IV та Годфрі. Годфрі розвивав напрямок «книги для мільйонів» — дешеві видання класичної літератури. Були відкриті перші офіси у Південній Африці та Південній Америці.

У 1919 році Collins опублікувала свою власну оригінальну художню літературу. Серед авторів, що пізніше видавалися у William Collins, Sons були такі письменники як К. С. Льюїс, Агата Крісті та Дж. Р. Толкін. У 1981 відбулися зміни у складі акціонерів компанії — сім'я продала свою частку Руперту Мердоку.

У 1989 році Collins була куплена компанією News Corporation Руперта Мердока та об'єднана з Harper & Row. Об'єднані були не лише назви видавничих компаній, а й їхні логотипи, що сформували стилізоване зображення полум'я на вершині хвилі. В 1999 News Corporation придбала Hearst Book Group, що складається з William Morrow & Company і Avon Books. Ці бренди наразі є імпринтами HarperCollins^[14].

Продовжуючи розширювати видавництво, в 2011 HarperCollins придбала видавництво Thomas Nelson^[15]. Угода була завершена 11 липня 2012 з повідомленням про те, що видавництво Thomas Nelson, враховуючи її положення в християнському книговиданні, збереже автономне управління^[16]. Thomas Nelson і Zondervan були реорганізовані в нову групу імпринтів - HarperCollins Christian Publishing^[17][18]. Ключову роль реорганізації грали колишні керівники Thomas Nelson^[19].

У 2014 році News Corp купила видавництво Harlequin, що базувалося в Торонто (Канада), яке раніше належало компанії Torstar Corp (видавцеві найпопулярнішої канадської газети Toronto Star). Основний напрямок видавництва Harlequin - жіночі романи. Сума угоди склала 415 млн доларів. Видавництво Harlequin було засноване в 1949 році і за свою історію надрукувало 6 млрд книг^[20].

Склади HarperCollins у Вільямспорті та Гранд-Рапідсе були закриті в 2011-2012 роках^[21]. У листопаді 2012 року операції доставки та зберігання в Індіані були об'єднані з компанією R. R. Donnelley, внаслідок чого було закрито два склади компанії HarperCollins. Склад у Скрантоні (Пенсільванія) закрили у вересні 2013 року, а склад у Нашвіллі (Теннессі) - взимку 2013 року. Декілька офісів і відділів HarperCollins продовжують працювати в Скрантоні, але вже в іншому місці^[22]. Закриття складу у Скрантоні ліквідувало близько 200 робочих місць, а закриття складу в Нашвіллі — до 500 робочих місць (точна кількість працівників розподілу книг невідома)^[23].

HarperCollins є другим за значущістю підрозділом медіахолдингу Руперта Мердока News Corp, поступаючись його газетному підрозділу, що включає низку великих газет США, Великобританії та Австралії. У свою чергу HarperCollins складається з наступних підрозділів:

• HarperCollins Canada - канадський підрозділ, що зберігся з часів William Collins, Sons & Co. Ltd^[24].
• HarperCollins Children's Books - книги для дітей.
• HarperCollins Christian Publishing - утворено на основі видавництва Томаса Нельсона, заснованого ще в 1798 році; штаб-квартира в Нашвілл (Теннессі)^[25].
• HarperCollins Australia - основою австралійського підрозділу є поглинене в 1989 році видавництво Angus & Robertson, що базується в Сіднеї (засновано в 1880-х роках).
• HarperCollins India - було запущено в 2003 році як спільне підприємство компаній Living Media і HarperCollins. Це об'єднання зробило HarperCollins India великим видавцем Індії. HarperCollins встановила повний контроль над підприємством наприкінці 2012 року^[26].
• HarperCollins UK - підрозділ у Великобританії. Видає близько 1000 найменувань книг на рік, у ньому працює 900 співробітників у Лондоні, Глазго та Хонлі^[27].
• Harlequin - штаб-квартира знаходиться в Торонто. Видає в середньому 110 найменувань книг на місяць 34 мовами в 110 країнах^[28].

Близько 99% книг HarperCollins видається англійською мовою (за винятком Harlequin, який 40% книг видає іншими мовами). Також у компанії є відділення в неангломовних країнах: HarperCollins Germany (Німеччина), HarperCollins Español (книги іспанською, штаб-квартира в Нашвіллі, Теннессі), HarperCollins Ibérica (Мадрид, Іспанія), HarperCollins Japan (Японія), HarperColl , HarperCollins Nordic (Скандинавія), HarperCollins Polska (Польща)^[29].

Каталог найменувань HarperCollins включає близько 200 000 позицій, з них 100 000 доступні в електронному форматі. Продажі електронних книг (включаючи аудіокниги) у 2015/16 фінансовому році склали 19% від загальної виручки в 1,646 млрд доларів.

HarperCollins має понад 120 книжкових імпринтів (книжкових брендів або товарних знаків), більшість з яких базуються на США^[30]. Collins, як і раніше, існує як імпринт, головним чином для книг про дику природу та природну історію, путівників, а також англійських та двомовних словників.

8 лютого 2013 року було оголошено, що деяку частину літератури Collins буде об'єднано з літературою HarperPress у вигляді нового імпринту William Collins^[31].

Для того, щоб збільшити обсяг продажів книг і вийти на онлайн ринок, HarperCollins створила на своєму сайті функцію перегляду, за допомогою якої користувачі можуть прочитати деякі уривки з книг, перш ніж купувати^[32][33]. Деякі видавці мають побоювання щодо такого підходу, оскільки вони припускають, що онлайн-книги можуть бути використані в обміні файлів між користувачами^[34]. З 2009 до 2010 року HarperCollins керувала соціальною мережею Bookarmy.

На початку жовтня 2013 року компанія оголосила про партнерство з онлайн-цифровою бібліотекою Scribd. З офіційної заяви стало ясно, що до підписки на Scribd входитимуть більшість книг з каталогів HarperCollins US та HarperCollins Christian. Шанталь Рестіво-Алессі, директор з цифрових технологій у видавництві, повідомила пресі, що угода є першим випадком, коли видавець випустив таку значну частину свого каталогу^[35].

HarperCollins Speakers Bureau (також відоме як HCSB) - перше агентство організації публічних виступів, створене великим видавничим домом^[36]. Воно було запущено в травні 2005, як підрозділ для замовлення виступів авторам видавництва та публікацій її дочірніх компаній. Директор - Андреа Розен^[37].

Серед найвідоміших авторів HCSB — Керол Альт, Денніс Лігейн, Грегорі Магуайр^[38], Денні Мейєр, Мехмет Оз, Сідні Пуатьє, Тед Соренсен та Кейт Уайт.

У 2008 році як експеримент було відкрито підрозділ HarperStudio, який мав по-новому організувати відносини видавництва з авторами. Підхід HarperStudio полягає в тому, щоб виплачувати незначний аванс або не виплачувати його взагалі, але натомість розділяти з автором прибуток видавництва у співвідношенні 50% на 50% (замість стандартних 15%). Відділ очолив Боб Міллер, який раніше заснував видавництво Hyperion, підрозділ книг для дорослих компанії Walt Disney^[39][40]. HarperStudio закрилося у березні 2010 року після того, як Міллер пішов у Workman Publishing^[41].

• Брайан Мюррей – президент та головний виконавчий директор (CEO) HarperCollins з 2008 року, в компанії з 1997 року^[42];
• Майкл Моррісон - президент і редактор підрозділів США та Канада з 2008 року, в компанії з 1999 року^[42];
• Сьюзан Мерфі – президент і редактор HarperCollins Children's Books з 2015 року^[42];
• Марк Шенвальд – президент та головний виконавчий директор HarperCollins Christian Publishing з 2012 року^[42];
• Чарлі Редмейн – генеральний директор HarperCollins UK з 2013 року^[42];
• Крейг Швайнвуд – видавець та головний виконавчий директор Harlequin з 2014 року^[42].

Компанія виявилася втягнутою у скандал у 1998 році після того, як з'ясувалося, що вона відмовилася публікувати книгу Кріса Паттена (останнього британського губернатора Гонконгу) «Схід і Захід» після прямого втручання тодішнього генерального директора News International Руперта Мердока^[43]. Пізніше Стюарт Проффіт — редактор, який працював над книгою для HarperCollins, заявив, що це втручання було призначене для заспокоєння китайської влади (яких ця книга критикувала), оскільки Мердок мав намір розширити свою бізнес-імперію в Китаї і не хотів викликати проблеми, що виникли б після публікації цієї книги^[44]. Втручання Мердока призвело до звільнення Проффіта та обурення з боку міжнародних ЗМІ. Кріс Паттен пізніше опублікувався у видавництві Macmillan Publishing за підписом "книга, яку Руперт Мердок відмовився публікувати"^[45]. Після успішної юридичної кампанії проти HarperCollins, Паттен опублікував книгу у Великій Британії у вересні 1998 року, а також отримав £500 000 компенсації та вибачення від Руперта Мердока^[46].

«Якби я зробив це» - видана видавництвом книга О. Джей Сімпсона про його ймовірне вбивство Ніколь Сімпсон, що викликала негативну реакцію в США і стала причиною судового позову за право публікації^[47][48].

У серпні 2010 року компанія виявилася втягнута в судовий позов з BBC через публікацію книги, яка, як згодом з'ясувалося, виявилася автобіографією автогонщика Бена Коллінза, яка розкрила в ньому особистість Стіга з шоу Top Gear^[49]. У своєму блозі виконавчий продюсер Top Gear Енді Вілмен звинуватив видавництво у «бажанні поживитися» на інтелектуальній власності BBC і назвав видавців «зборищем шахраїв»^[50]. 1 вересня запит на судову заборону видавати книгу було відхилено, що підтвердило те, що Коллінз справді був «Стигом»^[51].

У березні 2011 року HarperCollins повідомила про свій намір розповсюджувати електронні книги в бібліотеках з DRM захистом, які забезпечують можливість видалити книгу після її використання 26 разів^[52][53], викликавши критику, особливо через уподібнення книг, які є виключно цифровими. , традиційним книгам у м'якій обкладинці, які зношуються з часом^[54][55].

У квітні 2012 року Міністерство юстиції США подало позов проти Apple, HarperCollins та чотирьох інших великих видавничих компаній. У позові стверджувалося, що компанії змовилися з метою фіксування цін на електронні книги та ослаблення позицій Amazon.com на ринку, порушивши таким чином антимонопольне законодавство^[56].

У грудні 2013 року федеральний суд схвалив антимонопольну претензію, згідно з якою HarperCollins та інші видавці мають вкласти кошти у фонд, який поповнить рахунки клієнтів, які переплатили за книги через фіксування цін^[57].

У грудні 2014 року журнал The Tablet повідомив, що на карті Близького Сходу в атласі, виданому для близькосхідних шкіл, не марковано Ізраїль^[58]. Представник Collins Bartholomew — дочірньої компанії, що спеціалізується на картах, пояснив, що включення Ізраїлю було б «неприйнятним» для їх клієнтів в арабських країнах Перської затоки, і тому маркування було пропущено відповідно до «місцевих уподобань»^[59][60]. Пізніше компанія вибачилася і знищила всі книги^[61][62].

• COBUILD - дослідний центр створений компанією Collins спільно з університетом Бірмінгема.
• Harper's Magazine — американський щомісячний журнал про літературу, політику, культуру, економіку та мистецтво, створений Harper & Brothers.

harpercollins.com [Архівовано 26 квітня 2016 у Wayback Machine.] - офіційний сайт HarperCollins