Megapterygius

Megapterygius Період існування: пізня крейда 72 млн р. т. PreꞒ Ꞓ O S D C P T J K Ꝑ N ▼
Біологічна класифікація
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Клас:	Плазуни (Reptilia)
Ряд:	Лускаті (Squamata)
Клада:	†Mosasauria
Надродина:	†Mosasauroidea
Родина:	†Мозазаврові (Mosasauridae)
Підродина:	†Mosasaurinae
Рід:	†Megapterygius
Вид:	†M. wakayamaensis
Біноміальна назва
†Megapterygius wakayamaensis Konishi et al. 2023

Megapterygius (що означає «велике крило») — вимерлий рід мозазаврів з пізньокрейдяної формації Тойяхо (член Хасегава Мудді Пісковик) у Японії. Рід містить один вид, M. wakayamaensis, відомий за майже повним скелетом.

Зразок голотипу Megapterygius, WMNH-Ge-1140240002, був виявлений у відкладеннях мулистого пісковику Хасегава формації Тояджо поблизу вершини гори Тояджо в префектурі Вакаяма в Японії. Зразок складається з частини черепа, повного ряду шийних і спинних хребців із понад 40 хребцями, ребер, обох передніх ласт і лівої задньої ласти^[1].

У 2023 році Коніші та ін. описав Megapterygius wakayamaensis як новий рід і вид мозазавринів на основі цих викопних останків. Родова назва «Megapterygius» походить від давньогрецького mégas, що означає великий, і pterygion, що означає крило, посилаючись на незвичайно великі крилоподібні ласти, які можна побачити у Megapterygius​​. Видова назва «wakayamaensis» вшановує префектуру Вакаяма, де голотип був знайдений і зараз зберігається​​^[1].

Японська назва Megapterygius - "Wakayama Soryu", що перекладається як "вакаямський синій дракон". Саме слово «Сорю» використовується для позначення мозазаврів^[2][3][4].

Мегаптеригій — мозазавр середнього розміру з орієнтовною довжиною черепа 0.8 метра та довжиною тіла приблизно 6 метрів^[1]. І передні, і задні ласти довші за череп. Ця особливість не спостерігається в жодного іншого мозазавроїда з веслоподібними кінцівками. Крім того, задні ласти навіть більші за передні, що можна побачити лише у тилозавра^[1].

Нервові шипи задніх дорсальних хребців голотипу Megapterygius демонструють різку зміну орієнтації, принаймні п’ять нервових шипів виступають антеродорзально. Це також спостерігається у деяких дельфінових китів, де це відповідає основі спинного плавника. Як і у китоподібних, зміна орієнтації відбувається позаду центру тяжіння тварини. Спинний плавець у мозазавра, якщо він є, міг би забезпечити стабільність під час руху під водою. Мегаптеригій є першим опублікованим доказом такої структури^[1].