Share to: share facebook share twitter share wa share telegram print page

Єлизавета Румунська

Єлизавета Румунська
Єлизавета Румунська
Єлизавета Румунська
Нині на посаді
Народився12 жовтня 1894(1894-10-12)[1]
Замок Пелеш, Сіная, Prahova Countyd, Румунія
Помер14 листопада 1956(1956-11-14)[1] (62 роки)
Канни
ПохованийЗігмарінген
КраїнаРумунія
БатькоФердинанд I[1]
МатиМарія Единбурзька[1]
У шлюбі зГеорг II
Релігіяправославна церква
 Медіафайли у Вікісховищі
Не плутати з Єлизавета (королева Румунії).

Єлизавета Румунська (рум. Elisabeta a României; 12 жовтня 1894, замок Пелеш — 14 листопада 1956, Канни) — румунська принцеса, донька короля Фердинанда I та Марії Единбурзької, дружина короля Георга II Грецького.

Біографія

Єлизавета як королева Греції зі своїм чоловіком Георгом

Єлизавета з'явилася на світ 12 жовтня 1894 року в румунському замку Пелеш і була старшою дочкою і другою дитиною з шістьох дітей кронпринца Румунії Фердинанда (1865—1927; пізніше став королем) і його дружини, британської принцеси із Саксен-Кобург-Готської династії Марії Единбурзької. По батькові дівчинка була онукою князя Леопольда Гогенцоллерн-Зігмарінгена та Антонії Португальської, по матері — Альфреда, герцога Единбурзького і Саксен-Кобург-Готського, і російської великої княгині Марії Олександрівни. Крім того, по матері Єлизавета була правнучкою британської правлячої королеви Вікторії, а по жіночій — російського імператора Олександра II. Дівчинка, в сім'ї відома під прізвиськами Лізабетта та Ліззі[2], була названа на честь тітки кронпринца Фердинанда — королеви Єлизавети[3].

Її виховували викладачі англійської мови та няні. Коли її батьки їздили за кордон, Єлизавета часто доглядала за молодшими братами та сестрами, що було для неї важким, але формуючим завданням. Єлизавета любила літературу і була завзятим читачем. Крім того, вона займалася вишивкою, живописом та музикою. Гра на фортепіано та спів були серед її улюблених занять[4].

27 лютого 1921 року в Бухаресті одружилася з князем Георгієм. Після зречення батька, короля Костянтина I, Джордж зійшов на престол 27 вересня 1922 року як Георг II, король Елліни[4]. Перебувала на троні разом з чоловіком у період з 1922 по 1923 рік, після чого разом з ним вирушила у вигнання. Після проголошення республіки 25 березня 1924 року король Георг II залишив Грецію. Шлюб виявився нещасливим, і пара розлучилася 6 липня 1935 року. Після реставрації Георгія на троні Греції 3 листопада того ж року, Єлизавета повернулася до Румунії, де проживала до Другої світової війни, яка призвела до краху монархії на її батьківщині. Колишній чоловік помер в Афінах 1 квітня 1947 року[4].

Повернення до Румунії

Єлизавета повернулася до Румунії і в березні 1935 року придбала садибу Банлок на заході Румунії, яку вона розширила в одну зі своїх головних резиденцій. Вона внесла власні уявлення про обладнання та управління фермою. У неї була ще одна резиденція — Єлизаветинський палац, у Бухаресті, велика вілла, побудована в італійському стилі, яка відкрилася 19 грудня 1937 року в присутності принцеси та її братів та сестер Карла та Марії, а також деяких міських чиновників[4]. Королева мала численні романи, одним з яких була зв'язок з Френком Реттіганом (батьком знаменитого драматурга Теренса Ріттігана), яка призвела до його вигнання з дипломатичної служби.

Бездітний шлюб між королем Георгом II та грецькою королевою Єлизаветою розлучився 6 липня 1935 року в Бухаресті. За станом здоров'я Єлизавета поїхала до Канн на Французькій Рив'єрі, де давала уроки фортепіано. Тут вона зустріла французького художника Марка Фавра, молодшого на 30 років, якого вона офіційно усиновила в 1956 році і який залишався поруч до самої смерті. Грецька королева Єлизавета померла у Франції в листопаді 1956 р[5].

Нагороди

  • Георгіївська медаль 4-го ступеня (№ 247 831). Нагороджена 3 жовтня 1916 року Миколою II за відкриття в Бухарестському палаці госпіталю для поранених румун, росіян і сербів та діяльність у ньому під обстрілом цепелінів і аеропланів[6].

Генеалогія

Див. також

Примітки

  1. ↑ а б в г Lundy D. R. The Peerage
  2. ↑ Mateos Sainz de Medrano 2004, p. 183
  3. ↑ Marcou 2002, p. 42
  4. ↑ а б в г Diana Mandache: Princess Elisabeta of Romania [Архівовано 19 травня 2018 у Wayback Machine.] auf lostinthemythsofhistory.blogspot.de
  5. ↑ Portrait. Elisabeth de Roumanie, reine de Grèce (suite et fin). (Nicht mehr online verfügbar.) In: Noblesse & Royautés. Archiviert vom Original
  6. ↑ Списки солдат, награжденных Георгиевскими крестами и медалями в период 1 Мировой войны 1914—1918 // РГВИА. Ф. Печатные издания. Д. 1913. Л. 424. Памяти героев Великой войны 1914—1918. Процитовано 30 квітня 2021.

Література

  • Ricardo Mateos Sainz de Medrano, La Familia de la Reina Sofía, La Dinastía griega, la Casa de Hannover y los reales primos de Europa, Madrid, La Esfera de los Libros, 2004 ISBN 84-9734-195-3
  • Julia Gelardi, Born to Rule: Granddaughters of Victoria, Queens of Europe, Headline Review, 2006 ISBN 0-7553-1392-5
  • Lilly Marcou, Le Roi trahi: Carol II de Roumanie, Pygmalion, 2002 ISBN 2-85704-743-6
  • Queen Marie of Romania, Însemnari zilnice, vol. 3, Editura Historia, 2006
  • John Van der Kiste, Kings of the Hellenes: The Greek Kings, 1863—1974, Sutton Publishing, 1994 ISBN 0-7509-2147-1
  • Hannah Pakula, The Last Romantic: A Biography of Queen Marie of Roumania, Weidenfeld & Nicolson History, 1996 ISBN 1-85799-816-2
  • Alan Palmer and Michael of Greece, The Royal House of Greece, Weidenfeld Nicolson Illustrated, 1990 ISBN 0-297-83060-0
  • John Wimbles, Elisabeta of the Hellenes: Passionate Woman, Reluctant Queen — Part 1: Crown Princess, Royalty Digest, vol. 12#5, no 137, November 2002, pp.  136-144 ISSN 0967-5744
  • John Wimbles, Elisabeta of the Hellenes: Passionate Woman, Reluctant Queen — Part. 2: Crown Princess, Royalty Digest, vol. 12#6, no 138, December 2002, pp.  168-174 ISSN 0967-5744
  • John Wimbles, Elisabeta of the Hellenes: Passionate Woman, Reluctant Queen — Part. 3: Exile at Home 1924—1940, Royalty Digest, vol. 12#7, no 139, January 2003, pp.  200-205 ISSN 0967-5744
  • John Wimbles, Elisabeta of the Hellenes: Passionate Woman, Reluctant Queen — Part. 4: Treachery and Death, Royalty Digest, vol. 13#1, no 145, July 2003, pp.  13-16 ISSN 0967-5744
  • Ivor Porter, Michael of Romania: The King and the Country, Sutton Publishing Ltd, 2005 ISBN 0-7509-3847-1
  • Jean-Paul Besse, Ileana: l archiduchesse voilée, Versailles, Via Romana, 2010 ISBN 978-2-916727-74-5
  • The Romanovs: The Final Chapter (Random House, 1995) by Robert K. Massie, pgs 210—212, 213, 217, and 218ISBN 0-394-58048-6 and ISBN 0-679-43572-7
  • Ileana, Princess of Romania. I Live Again. New York: Rinehart, 1952. First edition.
  • Lillian Hellman: A Life with Foxes and Scoundrels (2005), by Deborah Martinson, PhD. (Associate Professor and Chair of English Writing at Occidental College)

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Єлизавета Румунська

Kembali kehalaman sebelumnya